пятница, 3 января 2014 г.

Читаємо українською!

Ірена Карпа – українська письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. Перші книжки, про які заговорили в пресі – „50 хвилин трави”, „Фройд би плакав”, „Перламутрове порно”, вийшли у 2004-2005 роках та принесли авторкі неабияку популярність серед читачів та колег. У 1999 році Ірена Карпа отримує гран-прі міжнародного конкурсу молодих письменників «Гранослов». Вже у 2006 — спробувала себе як акторка у фільмі («Аутизм», Росія) та режисерка короткометражного кіно «Kyiv. Limited Edition» де, безумовно, проявила свій акторський талант. Також у 2006 отримує премію «Best Ukrainian Awards-2006» в номінації «наймодніша письменниця» року. Поза тим, Ірена Карпа співає і більше того, музику ставить на перше місце. Свого часу заснувала гурт „Фактично самі”, пізніше – стала фронтфрау групи «Qarpa». Зараз Карпа входить до п’ятірки найбільш затребуваних українських прозаїків України. Ірена Карпа, розумна і провокативна, несподівана і неформатна, навіть епатажна особистість.
Ірена Карпа: «Я – не „жєнщіна-одуван!”»


«Bitches Get Everything» - це роман шок. Головний персонаж цього роману, молода режисерка Тріша Торнберґ, працює над провокативним фільмом, який, однак, не дістає дозволу на прокат. Його можна побачити тільки в андеґраунді. Але фільм нагороджено премією на кінофестивалі у Венеції, і Тріша Торнберґ їде туди отримати нагороду. Проте саме у Венеції в неї стріляє її колишній коханець. Сюжет роману невибагливий і справді не віддзеркалює структури оповіді – динамічної, переповненої мовними експериментами та лайливими висловами. Тріша, як і сама Карпа, культивує образ жінки-бунтівниці, яка не надто дотримується правил та етикету, до того ж утішається багатьма дружніми зв’язками: має багато приятелів – ґеїв, бісексуалів і гетеросексуалів.





«Фройд би плакав» – це своєрідна подорож наратив, у якій вибудовується імідж вивільненої жінки, яка не боїться переступити через звичні моральні правила (наприклад, мати роман із одруженим чоловіком), або в якої апетит на секс дорівнює чоловічому, і зв’язку в шлюбі їй просто не вистачає. Карпа підважує ґендерні стереотипи, відкидає ґламур і бінарні протиставлення (як-от жінка–чоловік або феміністка–нефеміністка) і натомість пропонує світ, у якому персонажі або сильні, або слабкі, без огляду на стать.



«Добро і зло» - книга спогад, письменниця розповідає в ній про своє безтурботне шкільне життя: перший сексуальний досвід, експерименти з зовнішністю, проблеми в порозумінням з батьками. В другій частині книги розповідь переходе до її дорослого життя - хоча і тут неменше деталей, які зазвичай відлякують консерваторів. Цікавий стиль та естетика 90-х зацікавить багатьох любителів сучасної прози. На початку 2009 року книжку «Добло і Зло» визнано книжкою-невдахою року — вона здобула приз «Золота булька». Водночас, за рейтингом читачів журналу «Кореспондент», книга «Добло і Зло» ввійшла до десятки найкращих українських книг 2009 року.

11 комментариев:

  1. «Я пишу для своего альтер-эго, которым и является мой читатель. Они как моя дорогая семья. Есть те, кому нравится то, о чем я пишу, есть те, кому не нравится. Слава Богу, меня нет в школьной программе и сейчас не Советский Союз. Есть возможность выбирать, что читать», - заявила самая неформатная украинская писательница. Как Паланик и Бегбедер, она пишет в жанре non/fiction без оглядки на снобистские мнения. Не такая уж "занэдбана" (цитата из Карпы) Украина, когда рождает таких сильных и смелых...

    ОтветитьУдалить
  2. Кожна література має свого читача. Кожний читач має свого улюбленого автора. Я вважаю,що Карпа хороший автор. Що не так? Мабуть, всіх лякає те, що Карпа не маскує нічого…Описує так як більшість з нас відчуває? Пише, звичайно, із своєю родзинкою, ну ось така вона Ірена Карпа!

    ОтветитьУдалить
  3. Не можна не згадати про мову Карпи. Вживання русизмів, жаргонізмів, обсценної лексики є однією з характерних прикмет сьогоденної літератури. І, може, сама пані Ірена дає нам відповідь на причину цих жахливих збочень: "Дивно, чомусь ніколи не піклуюся про бездоганність ані своєї англійської, ні французької. А українську взагалі собі збочую, як хочу. Бо моя."

    ОтветитьУдалить
  4. Вживання ненормативної лексики - це що, така собі норма буденності? Страшно уявити, що було б дитячою літературою разом з такими собі " поганими словами"!

    ОтветитьУдалить
  5. Що й казати, твори Ірени Карпи не призначені для читачів, які щойно відкривають для себе сучасну українську літературу. Не призначені й вони для надто молодих людей чи надто консервативних. Цьому на заваді стане й мова, й манера викладу, і зміст творів, і їх ідейне спрямування. Однак для читача вдумливого, освіченого, начитаного, що любить чи бодай поважає сучасних українських письменників та не боїться словесних експериментів, як то кажуть – саме то.

    ОтветитьУдалить
  6. Чесно кажучі замудрували ви дівчата з анотаціями, особливо до "Фройд би плакав"..все набагато простіше. Масло не повинно бути масляним, а шоколад дуже солодким. Тому в літературі і повинні бути такі, як Ірен Карпа. КОЖЕН АВТОР МАЄ СВОГО ЧИТАЧА

    ОтветитьУдалить
  7. Только не ясно с чего бы это должен плакать товарищ Фрейд?

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Мабуть, читаючи Ірени книжки...)))

      Удалить
  8. Ірена Карпа - дуже неоднозначна особистість. Проте, як зазначили вище, кожен автор має свого читача. Що до мене, дещо змусило сміятися, дещо навіювало сум, а певні моменти взагалі не сприймалися.

    ОтветитьУдалить
  9. Я не знаю, кто из обсуждающих читал Карпу, а кто знаком с ее творчеством лишь по аннотациям и обсуждениям, но мне летом ее книга в руки попала. И я пыталась. Честно. учитывая то, что в тот момент я находилась в месте, где в радиусе километров 15 не было других книг. Читала я "Фройд би плакав" - но он не пошел никак. И, хотя многие, уважаемые мною люди пишут (или говорят за бокалом пива) о ней восторженные и неодносложные отзывы - но или я до нее интеллектуально не доросла, или оглупела среди своих драконов - но не пробралась я сквозь ее по-модному преподанные формулировки в стиле неоконченных мыслей и несформулированных фраз.

    ОтветитьУдалить
  10. Вот что говорит о своем творчестве сама писательница: " Я себя считаю Ирэной Карпой. Это такой особый жанр. Я не писатель, не певица. Вам кажется, что это не литература, а какой-то шоу-бизнес? Окей, go on! Пусть люди читают то, что их прет – кто-то Карпу, кто-то Золя, кто-то "Целину". У меня творчество все заряжено жизнью. Те, кто боятся жизни, меня ненавидят. Все очень просто."

    ОтветитьУдалить