суббота, 28 декабря 2019 г.

Кіно за книгою

  
  Чи є щось цікавіше ніж книга? Мабуть, тільки кіно за цією книгою!
  
  У Вас є певні сумніви? Ми доведемо, що можливо зняти блокбастер не гірший, ніж літературний бестселер. 

   
   В останні роки український кінематограф переживає стрімке зростання. Українські стрічки регулярно виходять у вітчизняний кінопрокат, їх демонструють у конкурсах престижних світових кінофестивалів. Пропонуємо перегляд най яскравіших екранізацій за книжками сучасних українських авторів.

   У другій частині збірки Ірен Роздобудько «Кіно на папері» – літературний синопсис сценарію «Садок вишневий…», котрий був створений у 2008 році, отримав спеціальну відзнаку Всеукраїнського конкурсу «Коронація Слова» у 2011-у і… зі значними змінами став стрічкою «Поводир» режисера Олеся Саніна у 2013 році.

   Україна, тридцяті роки. Американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїзджає у Харків допомагати будувати соціалізм. Там він закохується в актрису Ольгу Левицький, на яку давно поклав око червоний комісар. За трагічних обставин американець гине, а його сина рятує від переслідувачів сліпий кобзар. Не маючи інших шансів вижити на чужині, хлопець стає поводирем.

  
  
У ролях: Антон Святослав Грін, Станіслав Боклан, Олександр Кобзар, Джамала.

   Екранізації книжок Сергія Жадана знімали й раніше. Але ще ні один фільм не був настільки масштабним як «Дике поле».

   «Ворошиловград» – книжка і фільм багаторівневі і кожен може знайти у них своє. Варто лише перегорнути першу сторінку або підняти очі на екран і перед очима почне майоріти атмосфера 90-років. Сюжет, на перший погляд, дуже простий: головному герою, Германові, треба провідати брата, який тримає бензоколонку у містечку на Донбасі. Герман вирушає. Але насправді це набагато глибша подорож – у своє минуле, з’ясування того, що є цінним і заради чого варто жити, знайти той переломний момент, коли чоловік стає чоловіком. Неперевершені ліричні описи та сцени, простота, що приховує у собі сенси – усе це чекає на вас у книжці та фільмі.

   
Ярослав Лодигін своєю дебютною роботою підкорив серце вибагливого українського глядача, чудово адаптувавши у 2018 році роман і залучивши до зйомок найкращих акторів.

   Діалоги, гумор, операторська робота, гра акторів – усе на дуже високому рівні.

   
  Деякі критики навіть пророкують фільму статус культового, що не дивно – це Жадан.

   Фільм «Червоний» — однойменна екранізація роману Андрія Кокотюхи, який став сценаристом, а режисером Заза Буадзе . В основу кіносюжету взята третя глава книги.
   Просував цю думку Андрій Кокотюха достатньо довго, і кінець-кінцем у 2017 році екранізація його роману «Червоний» з’явилась на екранах.

   За сюжетом двоє українців – воїн УПА Данило і радянський льотчик Віктор – потрапляють до ГУЛАГу. Там вони проходять крізь пекло та нелюдські умови каторги і, піднявши перше повстання у таборі, Данило намагається вирватися на волю.

 
 Головну роль зіграв артист и директор львівського театру ім. Леся Курбаса Микола Береза.

   Музику до фільму написав італійський композитор Франко Еко.

  Мовне питання в контексті розмови про фільм порушувати не варто, адже безсумнівною перемогою є те, що мова не стає маркером «свій — чужий».

  Незважаючи на всі недоліки, це ідеальний фільм у ключі національно-патріотичного виховання — з одного боку, а також це ще одна історія, яка утверджує ненависть до Союзу — з іншого.

   «Позивний «Бандерас» автори Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов.

   Книга базується на реальних подіях, що відбувались у вересні 2014 року в зоні АТО.
Після теракту, який забрав життя тринадцяти людей, українські військові під командуванням капітана Антона Саєнка починають розслідування. Стає відомо, що інформатор ворога – службовець української армії.

   Одним із авторів книги є досвідчений сценарист Артемій Кірсанов. Тому не дивно, чому екранізація видалась напрочуд вдалою, а сама книга такою персоналізованою.

   «Позивний «Бандерас» режисера Заза Буадзе точно можна віднести до списку найкращих українських фільмів 2018 року!

   Роман В. Шкляра «Чорний ворон»

   Буремні події 1920-х протягом останньої пари років стали дуже популярною темою серед українських режисерів. Водночас кожна зі спроб зняти кіно про цей, безумовно, цікавий період української історії намагалася показати війну за незалежність з різних боків.

    Адаптуючи історію під нову форму, режисер Тарас Ткаченко не побоявся внести серйозні зміни. Проте в серці — це все ще роман Василя Шкляра з усіма фірмовими рисами автора.

   Треба визнати, сценарист Тарас Антипович, теж автор історичних романів, зробив величезну роботу, щоб перекроїти твір Шкляра з його міріадою персонажів і сюжетів, нелінійною історією та елементами магічного реалізму в щось, що у результаті більше нагадує типовий пригодницький фільм з елементами бойовика.

   Дуже вдало підібраний акторський склад. Вразили відомі актори, що зіграли невеликі ролі, - Наталя Сумська, Віктор Жданов. Не можна оминути і гру та образи червоних командирів, які у фільмі втілили Андрій Мостренко та Олексій Тритенко, - точно, влучно і зі смаком. 

  Прем’єра історичної драми «Чорний ворон» у кінотеатрах України відбулася 5 грудня.

   «Історія Лізи» фільм 2019 року режисера Олександра Жовни. Сценарій картини написаний за однойменною повістю Олександра Жовни, який у 2015 році отримав спеціальну відзнаку Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Кіносценарії».

   «Історія Лізи» – це психологічна драма  про дві закохані пари. Одна з них не зовсім звичайна, але все ж мало чим відрізняється від багатьох інших. І вони взяли на свої плечі нелегку ношу – турботу про пару людей із синдромом Дауна. На жаль, суспільство ще не навчилося приймати всіх людей однаково, тому таким милим і доброзичливим "сонячним людям" доводиться не так уже й яскраво в житті. Але герої цієї історії готові зробити все, що в їх силах, щоб їхні вихованці змогли жити повноцінним життям і не відчували тиску громадськості. Так, часом це дуже важко, але вони розуміли, на що підписувалися, коли брали опіку над цими людьми. Якщо світ не готовий приймати деяких особистостей, вони створять свій власний світ.

   У фільмі знялися професійні актори та люди із синдромом Дауна.

  Північноамериканська кабельна і супутникова телевізійна мережа НВО, що входить в корпорацію WarnerMedia,  придбала права на телевізійні покази та розміщення в країнах Центральної Європи української стрічки режисера Олександра Жовни «Історія Лізи». Про це повідомив продюсер фільму Валерій Калмиков, повідомляє Детектор медіа.

  Телепоказ стартує з 1 травня 2020 року в Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Румунії, Молдові, Хорватії, Словенії, Сербії, Косово, Чорногорії, Боснії та Герцеговині, Македонії, Болгарії.



  У мережі з’явився тізер українсько-польського серіалу, який створюється на основі роману Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону».

  «Кава з кардамоном» – це історична драма, яка розповість про заборонене кохання у Львові XIX століття. Польський шляхтич Адам, якого грає Павло Делонг, закохується в українську сироту Анну.

   Здається, кохання - це не лише надрив і спалах чуттєвості та емоцій. Воно ще й у турботі про щоденні потреби близької людини, у спокійному теплі долонь, у мовчазній згоді й розумінні того, що не завжди є гарний настрій та бажання підтримувати розмову. Таке кохання дуже прагматичне й одночасно безкорисливе, без нього складно жити, неможливо існувати, а щоб зберегти - доводиться важко працювати над залагодженням найдрібніших нюансів та щоденно миритися з найважчою із залежностей - залежністю від коханої людини. Неможливо весь час жити на лезі ножа або на краю безодні. Іноді хочеться перепочити й отримати затишний притулок у безпечному місці, а для відчуття щастя достатньо найбанальніших та найпростіших речей: звичайної розмови, розмірених стосунків, сутінків за вікном, приємного тепла оселі, буденних клопотів довкола спільної дитини і відсутності суперечок з людиною, яку любиш.

   Режисером картини став Стас Капралов. Серіал з’явиться на екранах вже у 2020 році. Автори також планують покази його у Польщі та інших країнах.




Бажаємо приємного книгоперегляду
та Вітаємо зі святами!

пятница, 8 ноября 2019 г.

Віднесена славою



   Марґарет Манерлін Мітчелл - американська письменниця та журналіст. Вона не написала тисячі романів, але її єдиний твір «Віднесені вітром» приніс їй світову славу й досі користується популярністю.
  
   Маргарет народилася в Атланті (штат Джорджія), де і відбуваються дії її неперевершеного твору. Спочатку дівчинка вступила у Вашингтонську семінарію, а закінчивши її, стала вчитися в жіночому Смітскому коледжі Массачусетса. Юній Маргарет довелося повернутися в Атланту через смерть матері. В цьому ж році Мітчелл чекало ще одне нещастя - трагічна загибель коханого нареченого. Залишившись в Атланті, в 1922 році Маргарет влаштувалася журналісткою в місцеву газету і незабаром стала провідним репортером.
   

   Ведучи життя звичайної провінційної леді, вона почала роботу над романом. З 1926 по 1933 рік Марґарет писала свою книгу, не будучи впевненою в своєму творінні. Надруковані сторінки вона ховала і не показувала навіть чоловікові. Їй здавалося, що вона займається «аматорською нісенітницею», а погане самопочуття накладало відбиток на рукопис: не випадково Марґарет почала роман з останньої глави, з трагічного фіналу: розриву відносин Скарлетт і Ретта Батлера. Роман, що вийшов 1936 року, отримав Пулітцерівську премію і був перекладений на 37 мов світу. Екранізований 1939 р. - всього через три роки після публікації книги.


   Першим чоловіком міс Мітчелл став Беррі «Реда» Апшоу. Свідком з боку нареченого на весіллі був скромний, освічений молодий чоловік Джон Марш. Сімейне життя бачилося Маргарет у вигляді низки розваг: вечірок, прийомів, поїздок на конях. Ред став прототипом Ретта у «Віднесених вітром». Але, на жаль, чоловік виявився людиною жорстокою. Нерідко хапався за пістолет. Нещасній дружині довелося відчути на собі тягар його кулаків. Маргарет і тут показала: вона не із слабких. Тепер в її сумочці теж лежав пістолет. Незабаром подружжя розлучилося. За принизливим процесом розлучення спостерігали усі міські жителі. Маргарет пробула місіс Апшоу недовго. Але й розлученою протрималась не більше року. У 1925 році вона обвінчалася зі скромним і відданим Джоном Маршем. Нарешті в її будинку оселилося тихе щастя!

   Маргарет була інтровертом. Вона ненавиділа подорожувати. Тому, коли на неї обрушилася слава, вона була дуже засмучена. Ось кілька витягів з її листів друзям: «Я не знала, що бути письменником означає: давати автографи в книжкових магазинах, їздити по країні з виступами, виголошувати промови на званих обідах. Все це неприємно приголомшило мене. До сих пір я вела досить замкнутий спосіб життя. Нам з чоловіком подобається так жити! Я не хочу виставляти свою персону напоказ, але коли я заявляю про це, люди вважають мою поведінка позерством, а мене - зарозумілою занудою».


   Незважаючи на численні прохання своїх шанувальників, Мітчелл за своє життя так і не написала більше жодної книги. 11 серпня 1949 року вона разом з чоловіком вирушила в кіно. Коли вона переходила вулицю Пічтрі в Атланті, її збив автомобіль. 16 серпня Маргарет Мітчелл померла від отриманих травм. Збив її нетверезий колишній таксист, що отримав 18 місяців в'язниці за ненавмисне вбивство і відсидів з них всього 11.





пятница, 23 августа 2019 г.

«Голос Сходу» відмічає ювілей




«Батьківщина - це там, 
де тебе розуміють, 
коли ти говориш вві сні»
С. Жадан «Тамплієри» 






«Голос Сходу», так часто називають Жадана

      Сергій Вікторович Жадан - український письменник, поет, перекладач, громадський активіст. Народився 1974 року в містечку Старобільську на Луганщині, точніше в її слобідській, найбільш українській та україномовній частині. Письменник працює в Харкові, регулярно виступает перед аудиторіями читачів в різних містах України та Західної Європи – в тому числі у сопроводі українських музикантів (група «Собаки в Космосі»).

Цікаві факти:

- З 2000 року Сергій Жадан - віце-президент Асоціації українських письменників.

- Був активним учасником харківського євромайдану, в березні 2014 року постраждав під час зіткнень між прихильниками і противниками цього руху.


- З 2016 рік був нагороджений державною премією «Українська книжка року», кошти від якої направив на допомогу дитячим установам Луганської області.


- В травні 2017 року за особливий внесок в українську культуру і стійкість громадянської позиції був нагороджений премією Василя Стуса.

- Твори Сергія Жадана активно перекладаються іноземними мовами, зокрема англійською, шведською, угорською, хорватською, литовською, російською, німецькою, італійською, тощо.



Найвідоміші книги Сергія:
"Депеш Мод", “Месопотамія”, “Ворошиловоград”, “Біґ Мак”, “Гімн демократичної молоді”, “Anarchy in the UKR”, поезія – “Життя Марії”, “Вогнепальні й ножові”, “Ефіопія”.
 



Бажаємо автору творчої наснаги та гарних попутників.

среда, 29 мая 2019 г.

УКРфентезі

   
   Фентезі — рекордсмен за популярністю. Якщо ви вже прочитали “Гру Престолів” і “Відьмака”, у вас скоріше за все виникала думка, а хто ж українські Мартін та Сапковський? Є вони чи нема, що взагалі варто прочитати з нашого фентезі? Ми спробуємо розповісти для тих, хто раніше не читав або лише трохи чув про українське фентезі. Про авторів, на які варто звернути увагу кожному та про розвиток жанру в Україні.



   Із першими прообразами українського фентезі знайомий фактично кожен. Це “Лісова пісня” Лесі Українки, “Вій” та “Ніч перед Різдвом” Миколи Гоголя, “Конотопська відьма” Григорія Квітки-Основ’яненка. Елементи фантастики зустрічаються навіть у Шевченка — першим твором, який відкриває “Кобзар”, є цілком фантастична поема “Причинна”.


 Українські  письменники створити багато чудових казково-фентезійних повістей для дітей. Не в останню чергу через таку різку зміну курсу літературна традиція перервалася, а фентезі довгий час асоціювалося з дитячими книжками. Лише на початку незалежності України письменники та читачі знову почали частіше звертати увагу на фентезі. Особливо це стало актуальним після буму “Гаррі Поттера”, який спричинив природній інтерес до творів подібного штибу в українських читачів.  



   Згодом до фентезі стали звертатися і більш “дорослі” письменники, які до цього писали наукову чи альтернативну фантастику. Вимогливішими стали читачі, яким після комп’ютерної гри “Відьмак” хотілося прочитати щось динамічне, з блек-джеком і відьмами. На деякий час видавництво “Зелений пес” підхоплює хвилю і видало кілька серій фантастики таких письменників як Марина та Сергій Дяченки, Олег та Валентин Авраменки, Генрі Лайон Олді, Андрій Валентинов, Володимир Арєнєв, Володимир Рутківський. Більшість із цих авторів писали російською, а потім перекладали свої твори українською і видавали їх на Батьківщині. У 2005 році українське фентезі здобуло всесвітнє визнання: подружжя Дяченків стають найкращими письменниками-фантастами Європи. Загалом Україна чотири рази вигравала “Єврокон”: у 1994 році Борис Штерн, у 2005 Марина та Сергій Дяченки, у 2006 Генрі Лайон Олді, у 2013 Андрій Валентинов. Ряд авторів отримували відзнаки за кращий дебют (Л. Козинець, Л. Вершинін, , А. Кітаєва, , А. Левицький, С. Слюсаренко, М.Назаренко, М. Соколян, О. Онойко, Н. Щерба, М. Ряполова, О. Руда, О.Сілін, О. Осійчук, І. Сілівра), а також інші нагороди.


    Первинно україномовними письменниками в українському фентезі були Дара Корній, Сергій Оксеник, Галина Пагутяк, Марина Павленко. Однак після Революції Гідності спостерігається значний підйом україномовної фантастики, в тому числі фентезі. Поки що його сегмент дуже малесенький, але він потроху зростає.


   Будемо відверті — серйозне доросле фентезі в нас тільки починає з’являтися. Є у нас підлітково-молодіжне фентезі: це романи Дари Корній та Володимира Арєнєва. Якщо вам хочеться багатосерійного циклу, то беріться за “Зворотний бік” Дари Корній — це міфологічне фентезі про безсмертних слов’янських богів, дія відбувається у сучасності, а головна героїня Мальва стартує випускницею львівської школи. Варто звернути увагу й на роман “Крила кольору хмар” Дари Корній і Тали Владмирової, де мова йде вже про світ янголів. Якщо вам до вподоби такий стиль — обов’язково прочитайте “Дивовиддя про святих русалок” Боісіди, це чудовий приклад українського міфологічного фентезі. Серед робіт Володимира Арєнєва як фентезі цікаві “Бісова душа, або Заклятий скарб”,  “Порох із драконових кісток” та “Душниця”. Після дитячої трилогії “Скарби примарних островів” письменниця Наталія Дев’ятко вирішила написати й для молодіжної аудиторії: роман “Злато сонця, синь води” можна навіть віднести до патріотичного фентезі.




   Якщо почати перелічувати тих, хто претендує увійти у фентезі для старшого віку, то точно можна записати Наталю Савчук, Галину Пагутяк і Володимира Єшкілєва. Роман  “Сновида” Ольги Мігель, який отримав спецвідзнаку на “Коронації слова”, хоча й виданий вже “виписаною” авторкою, широкому загалу не відомий. Або чи чули ви про “Повелительку хаосу” Оксани Кіртог? Роман  Марії Ряполової  “Бурецвіт”— це саме той, за який вона отримала відзнаку з фантастики на “Євроконі”.  Після заснування спецвідзнаки на “Коронації слова” з’явилися цілком нові автори. Поки що першими, та досить цікавими фентезійними романами відзначилися лауреатки Ярина Каторож,  Артур Закордонець, Марина Смагіна й Любов Відута .



  Наразі ринок заповнєний перекладним фентезі та вітчизняні письменники потроху доставляють свіжих книжок на поличку українського. Популярність жанру лише зростає, з’являються нові конвенти і культурні майданчики, знімаються фільми, а для авторів-початківців проводиться все більше різноманітних курсів для письменників та літературних шкіл. Сподіваємося, що тенденція розвитку даного напрямку збережеться і вже за десять років автори з топ-5 українського фентезі отримають екранізації та перекладатимуться за кордоном.

За матеріалами: https://svitfantasy.com.ua/articles/

понедельник, 22 апреля 2019 г.

Найпохмуріший літературний жанр XX століття

   Південна готика 
(Southern Gothic) - літературний жанр, що виник в США в кінці XIX століття. Для південноготичних романів характерні мотиви відчуження і божевілля, глибокий символізм і підвищена увага до релігійних аспектів пуританського суспільства, а також звернення до соціальних проблем, таким як расизм, злидні, насильство і кровозмішення. Дія в них відбувається в колишніх рабовласницьких штатах, які перетворилися в Запустіли і зубожіла глибинку.


   У творах південній готики ключову роль відіграє трагедія американського Півдня, який болісно трансформується і ніяк не хоче підкоритися культурно чужій йому Півночі. На відміну від жителів півночі, для яких на першому місці завжди стояли гроші, жителі півдня колись називали себе «аристократами», найяскравіша картинка подібного уявлення про себе - початок роману «Віднесені вітром», і мали, як би це парадоксально не звучало щодо рабовласників, моральні цінності, що грунтувалися на шляхетність, християнських традиціях і кодексі честі.



   Після поразки в Громадянській війні культура і економіка Півдня почали стрімко в'янути, і, як результат, до першої половини XX століття його суспільство остаточно занепало, а від колишнього багатства залишилися лише самотні застарілі садиби, заселені жебраками нащадками колись процвітали білих «поміщиків», де бавовняні поля, де все так же працювали чорношкірі (формально вільні, але не мріяли про щось більше - принцип расової сегрегації діяв ефективно).



   Аби не допустити приймати загальну ідею американської мрії, жителі півдня інтуїтивно намагаються дотримуватися безнадійно застарілих традицій і норм поведінки предків, але в результаті лише спиваються, деградують і тонуть у власній жорстокості, отруюють расовою нетерпимістю і релігійним фанатизмом. Як правило, (анти) герої південноготичних творів переживають стан духовного апокаліпсису, викликаного почуттям провини або важким минулим, а відмітною особливістю жанру є занурення читача в повний жах і безвиході внутрішній світ персонажів, душа яких або поступово розкладається і вмирає, або вже мертва.


   Одна з важливих тем південної готики - невинність, тому серед персонажів цих книг так часто зустрічаються діти і підлітки. Але, як ми пам'ятаємо, це жанр великих перегинів і втрат, в якому непорочність рідко витримує зіткнення з несправедливістю. 

  Найбільш відомим представником південної готики є лауреат Нобелівської премії з літератури Вільям Фолкнер, чиї романи «Шум і лють», «Світло в серпні» і трилогія про Сноупсах ( «Сільце», «Місто», «Особняк») визнані зразками жанру. Не менш знаковими стали п'єси Теннессі Вільямса  «Орфей спускається в пекло», «Ніч ігуани», «Трамвай" Бажання "» та ін., «Інші голоси, інші кімнати» Трумена Капоте, а також гучний роман Харпер Лі «Вбити пересмішника».


четверг, 21 марта 2019 г.

Психологічно - еротична проза Наталки Сняданко

  

  Ім’я Наталки Сняданко вже доволі давно відомо українському читачу  і одразу знайшло свою нішу у сучасному українському літературному процесі. 
   
  Для оповідань Наталки Сняданко характерний есеїстичний аналітизм і провокативність. Для неї не існує просто речей чи просто слів: і слова, і речі мають здатність розтягуватися й звужуватись, обертатися всередину самих себе й вивертатися назовні, розвиватися, розчленовуватись і входити в нові сполуки. Кожне окреме життя має тут безліч варіантів, тому воно ніколи не закінчується як таке, бо його події стають оповідями, кожна нова оповідь – новим життям, та й життя загалом – тільки текстом.
   
  Дебютна повість 2001 року «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» була опублікована у 2004 році в Польщі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів. Ця книжка також перекладена і видана російською — «Коллекция страстей». 
   
   Як ще скласти для себе уявлення про навколишній світ, як не на особистому досвіді? З чого будувати базу особистого досвіду, як не з відносин? Дівчина, недурна і пристойна, з «добропорядної галицької родини», як будь-яка чарівна особа жіночої статі любовні історії зі своєю участю почала збирати прямо з дитинства, щоб не бути дріб'язковими. Для неї це - «колекція пристрастей», через яку в певний момент настає нерозуміння: так, а де ж - просто спалах і пристрасть, а де - то, що називають справжнім коханням? Разом з дівчиною ми пройдемо шлях від дитинства героїні до самого її заміжжя, цілою низкою історій, через всі ці іронічні, ностальгічні, веселі і сумні романи з присмаком різних країн, культур, різного віку і стереотипів.
   
    У 2005 році вийшов роман «Сезонний розпродаж блондинок». На незнану раніше в українській літературі територію, яку відкрила "Колекцією пристрастей" Наталка Сняданко, ніхто так і не поселився аж до появи  "Сезонного розпродажу блондинок". Надзвичайно уважні зір і слух, ніжна іронія і стриманість гнучких інтонацій роблять її розповіді неповторними. Дивно, але іноді їх вважають непристойними.
   
   Нова  книга  «Чебрець у молоці»  в Україні публікується впершеу 2007році, фрагменти друкувалися польською у варшавському часописі «Творчість». Письменник та журналіст Тарас Прохасько так сказав  «Мені давно бракувало роману, який би нагадував про те, яким був світ у ті роки, що найважче даються до запам’ятовування. Як він пахнув і смакував, якими були доторки, рухи, жести, інтонації і вібрації, як можна було ступати, тертися і вдарятися, які знаки давалися бути побаченими… А тут так багато всього того, з чим би хотілося кохатися ще довго…» 
   
   Роман «Гербарій коханців», який вийшов у 2011 році  багато хто порівнював з її першим романом «Колекція пристрастей» та як виявилося, між цими книгами є небагато спільного. Деякі навіть характеризували феномен Сняданко як анти-Забужко, порівнюючи еротично-епатажну прозу Наталки із голосними тоді «Польовими дослідженнями з українського сексу» Оксани. Однак новий роман Наталки Сняданко — такого ґатунку, що в українській жіночій прозі його взагалі нема з чим порівняти. Це не колекція любовних історій, а дійсно гербарій певних людських типів з дивними, часом кафкіанськими стосунками між ними. Секс тут, звісно, трапляється, і в доволі відвертих проекціях, але він також дещо дивний: таким нам міг би видатися інтим інопланетян.
   
   «Гербарій коханців» — це пародійний, шаржований портрет Галичини, де графічна виразність дозволяє побачити те, що зазвичай ховається в зеленому шелесті крон. На технічному рівні це означає, що авторка препарує: персонажів, події, стосунки, інтригу і… власні технічні прийоми. Такий гербарій варто читати.
    
  В 2013 видала  психологічний роман «Фрау Мюллер не налаштована платити більше»- це дивовижний роман, де гармонійно співіснують експерименти стилістичні та змістові. Крім того, його не можна не прочитати, з огляду на актуалізацію низки нових у нашій літературі тем. І ще — це якісно новий спосіб говоріння про заробітчан з України. Поза мелодрамою. 

   Як каже сама авторка - «Це книга про досвід, причому досвід неочевидний. Сюжетно вона про заробітчанок, але мені хотілося показати, що заробітчанство – це не завжди велика сентиментальна драма, не тільки трагедія загальнонаціонального масштабу. Це іще може бути приватний, суб’єктивний і досить цікавий, корисний досвід - суто людський, суто емоційний».
   
   У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов новий роман Сняданко — «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», у центрі якого особиста історія одного з найекстравагантніших членів імператорської родини Габсбурґів — Вільгельма, більше відомого в Україні за бойовим псевдонімом Василь Вишиваний.
   
   Три роки – стільки часу знадобилось українській письменниці, аби вкласти в 540 сторінок історії кількох поколінь. Це розповіді з життя сучасного і довоєнного Львова, в якому співіснують різні національності. Наталка допомагає писати сценарій для ігрових сцен фільму.  Наразі німецькою, а згодом і українською мовами. Водночас роман  вже перекладають німецькою. Його представлять на Франкфуртському книжковому ярмарку в жовтні.
 

    Романи Наталки Сняданко – це суцільна мозаїка спогадів, вражень, припалих пилом часу малих і великих трагедій, і то не обтяжених жодним патосом чи надмірною ностальгійністю. Вистояні спогади героїв залишаються живими, адже пам’ять у творі начебто виконує роль іще одного органу чуття. Пригадування минулого впливає на сьогодення героїв, навіть встановлює певну закономірність їхніх учинків. Монтаж спогадів, спалахи вражень виринають у тексті несподіваними чуттєвими образами.
   
   Якщо ж вам захочеться чітко простежити життєві фабули героїв її романів, то, очевидно, було б досить корисно прихопити аркуш паперу й ручку та під час читання спробувати накреслити щось на зразок генеалогічного дерева героїв, куди входитимуть не тільки дідусь і бабуся, батьки, але й численні друзі, вчителі, коханці.
  
   Характери героїв , зображені в романі, навряд чи є типовими. Однак у вибудованих авторкою мізансценах вони тчуть павутину  складних, переплетених, інцестуальних стосунків.


   В книгах Сняданко кожен герой роману та оповідання  може видаватися і першим, і останнім. Кожен персонаж може бути і основним, і другорядним. 

   Також Наталка перекладає з німецької (Франц Кафка, Фрідріх Дюрренматт, Ґюнтер Ґрасс, Юдіт Германн, Стефан Цвайґ), польської (Чеслав Мілош, Збіґнєв Герберт, Ярослав Івашкевич, Ян Бжехва) та російської (Андрій Курков).

Читайте та насолоджуйтесь!

пятница, 15 марта 2019 г.

Джеймсу Бовену 40

   
Колишній наркоман, бродяга і вуличний музикант, який змінив своє життя за допомогою рудого товариша.

    Саме сьогодні відзначає своє сорокаріччя англієць, який ще кілька років тому спав на вулицях і сидів на героїні, потім взяв себе в руки і тепер входить в число найпопулярніших письменників Великобританії. Все завдяки рудому коту.

   
   До свого тридцятиліття Джеймс Боуен підійшов героїнщиком з твердим наміром зав'язати: сидів на метадоновій програмі, жив на соціальну допомогу і в наданій цією ж службою квартирі, на порозі якої одного разу і з'явився обдертий рудий кіт. Простіше кажучи, зустрілися дві самотності. Кіт отримав ім'я Боб в честь самого моторошного персонажа «Твін Пікса» і зажадав турботи і ласки - речей, які, як відомо, благотворно вплинули на життя обох учасників процесу.

  

   Так як Бобу дуже подобалося проводжати Джеймса на роботу, Джеймс змайстрував джгут із шнурків і став супроводжувати його на свої регулярні місця на Ковент-Гарден і Пікаділлі на автобусі 73, до вікон якого Боб дуже любив притискатися, і незабаром пара стала лондонською пам'яткою. З тих пір Джеймс і Боб нерозлучні. За словами письменника,  кіт допоміг знайти йому сенс життя і остаточно позбутися від наркозалежності. Коли люди почали завантажувати відео з Джеймсом і Бобом на YouTube, туристи стали відвідувати Ковент-Гарден частіше,часом навіть тільки для того, щоб просто побачити їх. Саме тоді Джеймс вирішив припинити лікування метадоном і перестати вживати наркотики. Він пояснює своє рішення появою Боба, кажучи: «Я вважаю, що все звелося до цього маленького створіння. Він прийшов і попросив мене про допомогу, і він просив про мою допомоги сильніше, ніж моє тіло просило про саморуйнування. Він - причина, через яку я тепер прокидаюся щодня ... він дав мені правильний напрямок, якому я буду слідувати все своє життя».


   
  
  Про них написали газети, а далі все пішло як в казці: контракт з видавництвом Hodder & Stoughton, випуск першої автобіографічної книги, яка потрапила до списку бестселерів New York Times, черги з журналістів і зустрічі з читачами, за напруженими емоцями і стовпотворінням нагадуючи концерти. 
 

    Цей дует полюбили всі, тому навіть для дітей вже вийшла адаптація дебютного роману Боуена під назвою «Боб: Незвичайний кіт», а також книжка з картинками «Де у світі Боб?». У них, звичайно, немає деталей наркотичного досвіду Джеймса, зате є історія справжньої дружби. За словами Боуена, найкращим наслідком зустрічі з Бобом стало те, що люди почали бачити в ньому особистість і перестали вішати ярлики. У книгах про кота Боба важливо навіть не тільки те, що вони дають надію іншим людям «на краю», а й те, що вони виховують гуманізм в тих, кому пощастило в житті трохи більше. Схоже, Джеймсу і мовчазному Бобу і правда вдалося щось змінити.


      У 2016 році за мотивами цієї історії вийшов фільм «Вуличний кіт на ім’я Боб».




Вітаємо автора та чекаємо нових пригод з котом.