пятница, 23 августа 2019 г.

«Голос Сходу» відмічає ювілей




«Батьківщина - це там, 
де тебе розуміють, 
коли ти говориш вві сні»
С. Жадан «Тамплієри» 






«Голос Сходу», так часто називають Жадана

      Сергій Вікторович Жадан - український письменник, поет, перекладач, громадський активіст. Народився 1974 року в містечку Старобільську на Луганщині, точніше в її слобідській, найбільш українській та україномовній частині. Письменник працює в Харкові, регулярно виступает перед аудиторіями читачів в різних містах України та Західної Європи – в тому числі у сопроводі українських музикантів (група «Собаки в Космосі»).

Цікаві факти:

- З 2000 року Сергій Жадан - віце-президент Асоціації українських письменників.

- Був активним учасником харківського євромайдану, в березні 2014 року постраждав під час зіткнень між прихильниками і противниками цього руху.


- З 2016 рік був нагороджений державною премією «Українська книжка року», кошти від якої направив на допомогу дитячим установам Луганської області.


- В травні 2017 року за особливий внесок в українську культуру і стійкість громадянської позиції був нагороджений премією Василя Стуса.

- Твори Сергія Жадана активно перекладаються іноземними мовами, зокрема англійською, шведською, угорською, хорватською, литовською, російською, німецькою, італійською, тощо.



Найвідоміші книги Сергія:
"Депеш Мод", “Месопотамія”, “Ворошиловоград”, “Біґ Мак”, “Гімн демократичної молоді”, “Anarchy in the UKR”, поезія – “Життя Марії”, “Вогнепальні й ножові”, “Ефіопія”.
 



Бажаємо автору творчої наснаги та гарних попутників.

среда, 29 мая 2019 г.

УКРфентезі

   
   Фентезі — рекордсмен за популярністю. Якщо ви вже прочитали “Гру Престолів” і “Відьмака”, у вас скоріше за все виникала думка, а хто ж українські Мартін та Сапковський? Є вони чи нема, що взагалі варто прочитати з нашого фентезі? Ми спробуємо розповісти для тих, хто раніше не читав або лише трохи чув про українське фентезі. Про авторів, на які варто звернути увагу кожному та про розвиток жанру в Україні.



   Із першими прообразами українського фентезі знайомий фактично кожен. Це “Лісова пісня” Лесі Українки, “Вій” та “Ніч перед Різдвом” Миколи Гоголя, “Конотопська відьма” Григорія Квітки-Основ’яненка. Елементи фантастики зустрічаються навіть у Шевченка — першим твором, який відкриває “Кобзар”, є цілком фантастична поема “Причинна”.


 Українські  письменники створити багато чудових казково-фентезійних повістей для дітей. Не в останню чергу через таку різку зміну курсу літературна традиція перервалася, а фентезі довгий час асоціювалося з дитячими книжками. Лише на початку незалежності України письменники та читачі знову почали частіше звертати увагу на фентезі. Особливо це стало актуальним після буму “Гаррі Поттера”, який спричинив природній інтерес до творів подібного штибу в українських читачів.  



   Згодом до фентезі стали звертатися і більш “дорослі” письменники, які до цього писали наукову чи альтернативну фантастику. Вимогливішими стали читачі, яким після комп’ютерної гри “Відьмак” хотілося прочитати щось динамічне, з блек-джеком і відьмами. На деякий час видавництво “Зелений пес” підхоплює хвилю і видало кілька серій фантастики таких письменників як Марина та Сергій Дяченки, Олег та Валентин Авраменки, Генрі Лайон Олді, Андрій Валентинов, Володимир Арєнєв, Володимир Рутківський. Більшість із цих авторів писали російською, а потім перекладали свої твори українською і видавали їх на Батьківщині. У 2005 році українське фентезі здобуло всесвітнє визнання: подружжя Дяченків стають найкращими письменниками-фантастами Європи. Загалом Україна чотири рази вигравала “Єврокон”: у 1994 році Борис Штерн, у 2005 Марина та Сергій Дяченки, у 2006 Генрі Лайон Олді, у 2013 Андрій Валентинов. Ряд авторів отримували відзнаки за кращий дебют (Л. Козинець, Л. Вершинін, , А. Кітаєва, , А. Левицький, С. Слюсаренко, М.Назаренко, М. Соколян, О. Онойко, Н. Щерба, М. Ряполова, О. Руда, О.Сілін, О. Осійчук, І. Сілівра), а також інші нагороди.


    Первинно україномовними письменниками в українському фентезі були Дара Корній, Сергій Оксеник, Галина Пагутяк, Марина Павленко. Однак після Революції Гідності спостерігається значний підйом україномовної фантастики, в тому числі фентезі. Поки що його сегмент дуже малесенький, але він потроху зростає.


   Будемо відверті — серйозне доросле фентезі в нас тільки починає з’являтися. Є у нас підлітково-молодіжне фентезі: це романи Дари Корній та Володимира Арєнєва. Якщо вам хочеться багатосерійного циклу, то беріться за “Зворотний бік” Дари Корній — це міфологічне фентезі про безсмертних слов’янських богів, дія відбувається у сучасності, а головна героїня Мальва стартує випускницею львівської школи. Варто звернути увагу й на роман “Крила кольору хмар” Дари Корній і Тали Владмирової, де мова йде вже про світ янголів. Якщо вам до вподоби такий стиль — обов’язково прочитайте “Дивовиддя про святих русалок” Боісіди, це чудовий приклад українського міфологічного фентезі. Серед робіт Володимира Арєнєва як фентезі цікаві “Бісова душа, або Заклятий скарб”,  “Порох із драконових кісток” та “Душниця”. Після дитячої трилогії “Скарби примарних островів” письменниця Наталія Дев’ятко вирішила написати й для молодіжної аудиторії: роман “Злато сонця, синь води” можна навіть віднести до патріотичного фентезі.




   Якщо почати перелічувати тих, хто претендує увійти у фентезі для старшого віку, то точно можна записати Наталю Савчук, Галину Пагутяк і Володимира Єшкілєва. Роман  “Сновида” Ольги Мігель, який отримав спецвідзнаку на “Коронації слова”, хоча й виданий вже “виписаною” авторкою, широкому загалу не відомий. Або чи чули ви про “Повелительку хаосу” Оксани Кіртог? Роман  Марії Ряполової  “Бурецвіт”— це саме той, за який вона отримала відзнаку з фантастики на “Євроконі”.  Після заснування спецвідзнаки на “Коронації слова” з’явилися цілком нові автори. Поки що першими, та досить цікавими фентезійними романами відзначилися лауреатки Ярина Каторож,  Артур Закордонець, Марина Смагіна й Любов Відута .



  Наразі ринок заповнєний перекладним фентезі та вітчизняні письменники потроху доставляють свіжих книжок на поличку українського. Популярність жанру лише зростає, з’являються нові конвенти і культурні майданчики, знімаються фільми, а для авторів-початківців проводиться все більше різноманітних курсів для письменників та літературних шкіл. Сподіваємося, що тенденція розвитку даного напрямку збережеться і вже за десять років автори з топ-5 українського фентезі отримають екранізації та перекладатимуться за кордоном.

За матеріалами: https://svitfantasy.com.ua/articles/

понедельник, 22 апреля 2019 г.

Найпохмуріший літературний жанр XX століття

   Південна готика 
(Southern Gothic) - літературний жанр, що виник в США в кінці XIX століття. Для південноготичних романів характерні мотиви відчуження і божевілля, глибокий символізм і підвищена увага до релігійних аспектів пуританського суспільства, а також звернення до соціальних проблем, таким як расизм, злидні, насильство і кровозмішення. Дія в них відбувається в колишніх рабовласницьких штатах, які перетворилися в Запустіли і зубожіла глибинку.


   У творах південній готики ключову роль відіграє трагедія американського Півдня, який болісно трансформується і ніяк не хоче підкоритися культурно чужій йому Півночі. На відміну від жителів півночі, для яких на першому місці завжди стояли гроші, жителі півдня колись називали себе «аристократами», найяскравіша картинка подібного уявлення про себе - початок роману «Віднесені вітром», і мали, як би це парадоксально не звучало щодо рабовласників, моральні цінності, що грунтувалися на шляхетність, християнських традиціях і кодексі честі.



   Після поразки в Громадянській війні культура і економіка Півдня почали стрімко в'янути, і, як результат, до першої половини XX століття його суспільство остаточно занепало, а від колишнього багатства залишилися лише самотні застарілі садиби, заселені жебраками нащадками колись процвітали білих «поміщиків», де бавовняні поля, де все так же працювали чорношкірі (формально вільні, але не мріяли про щось більше - принцип расової сегрегації діяв ефективно).



   Аби не допустити приймати загальну ідею американської мрії, жителі півдня інтуїтивно намагаються дотримуватися безнадійно застарілих традицій і норм поведінки предків, але в результаті лише спиваються, деградують і тонуть у власній жорстокості, отруюють расовою нетерпимістю і релігійним фанатизмом. Як правило, (анти) герої південноготичних творів переживають стан духовного апокаліпсису, викликаного почуттям провини або важким минулим, а відмітною особливістю жанру є занурення читача в повний жах і безвиході внутрішній світ персонажів, душа яких або поступово розкладається і вмирає, або вже мертва.


   Одна з важливих тем південної готики - невинність, тому серед персонажів цих книг так часто зустрічаються діти і підлітки. Але, як ми пам'ятаємо, це жанр великих перегинів і втрат, в якому непорочність рідко витримує зіткнення з несправедливістю. 

  Найбільш відомим представником південної готики є лауреат Нобелівської премії з літератури Вільям Фолкнер, чиї романи «Шум і лють», «Світло в серпні» і трилогія про Сноупсах ( «Сільце», «Місто», «Особняк») визнані зразками жанру. Не менш знаковими стали п'єси Теннессі Вільямса  «Орфей спускається в пекло», «Ніч ігуани», «Трамвай" Бажання "» та ін., «Інші голоси, інші кімнати» Трумена Капоте, а також гучний роман Харпер Лі «Вбити пересмішника».


четверг, 21 марта 2019 г.

Психологічно - еротична проза Наталки Сняданко

  

  Ім’я Наталки Сняданко вже доволі давно відомо українському читачу  і одразу знайшло свою нішу у сучасному українському літературному процесі. 
   
  Для оповідань Наталки Сняданко характерний есеїстичний аналітизм і провокативність. Для неї не існує просто речей чи просто слів: і слова, і речі мають здатність розтягуватися й звужуватись, обертатися всередину самих себе й вивертатися назовні, розвиватися, розчленовуватись і входити в нові сполуки. Кожне окреме життя має тут безліч варіантів, тому воно ніколи не закінчується як таке, бо його події стають оповідями, кожна нова оповідь – новим життям, та й життя загалом – тільки текстом.
   
  Дебютна повість 2001 року «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» була опублікована у 2004 році в Польщі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів. Ця книжка також перекладена і видана російською — «Коллекция страстей». 
   
   Як ще скласти для себе уявлення про навколишній світ, як не на особистому досвіді? З чого будувати базу особистого досвіду, як не з відносин? Дівчина, недурна і пристойна, з «добропорядної галицької родини», як будь-яка чарівна особа жіночої статі любовні історії зі своєю участю почала збирати прямо з дитинства, щоб не бути дріб'язковими. Для неї це - «колекція пристрастей», через яку в певний момент настає нерозуміння: так, а де ж - просто спалах і пристрасть, а де - то, що називають справжнім коханням? Разом з дівчиною ми пройдемо шлях від дитинства героїні до самого її заміжжя, цілою низкою історій, через всі ці іронічні, ностальгічні, веселі і сумні романи з присмаком різних країн, культур, різного віку і стереотипів.
   
    У 2005 році вийшов роман «Сезонний розпродаж блондинок». На незнану раніше в українській літературі територію, яку відкрила "Колекцією пристрастей" Наталка Сняданко, ніхто так і не поселився аж до появи  "Сезонного розпродажу блондинок". Надзвичайно уважні зір і слух, ніжна іронія і стриманість гнучких інтонацій роблять її розповіді неповторними. Дивно, але іноді їх вважають непристойними.
   
   Нова  книга  «Чебрець у молоці»  в Україні публікується впершеу 2007році, фрагменти друкувалися польською у варшавському часописі «Творчість». Письменник та журналіст Тарас Прохасько так сказав  «Мені давно бракувало роману, який би нагадував про те, яким був світ у ті роки, що найважче даються до запам’ятовування. Як він пахнув і смакував, якими були доторки, рухи, жести, інтонації і вібрації, як можна було ступати, тертися і вдарятися, які знаки давалися бути побаченими… А тут так багато всього того, з чим би хотілося кохатися ще довго…» 
   
   Роман «Гербарій коханців», який вийшов у 2011 році  багато хто порівнював з її першим романом «Колекція пристрастей» та як виявилося, між цими книгами є небагато спільного. Деякі навіть характеризували феномен Сняданко як анти-Забужко, порівнюючи еротично-епатажну прозу Наталки із голосними тоді «Польовими дослідженнями з українського сексу» Оксани. Однак новий роман Наталки Сняданко — такого ґатунку, що в українській жіночій прозі його взагалі нема з чим порівняти. Це не колекція любовних історій, а дійсно гербарій певних людських типів з дивними, часом кафкіанськими стосунками між ними. Секс тут, звісно, трапляється, і в доволі відвертих проекціях, але він також дещо дивний: таким нам міг би видатися інтим інопланетян.
   
   «Гербарій коханців» — це пародійний, шаржований портрет Галичини, де графічна виразність дозволяє побачити те, що зазвичай ховається в зеленому шелесті крон. На технічному рівні це означає, що авторка препарує: персонажів, події, стосунки, інтригу і… власні технічні прийоми. Такий гербарій варто читати.
    
  В 2013 видала  психологічний роман «Фрау Мюллер не налаштована платити більше»- це дивовижний роман, де гармонійно співіснують експерименти стилістичні та змістові. Крім того, його не можна не прочитати, з огляду на актуалізацію низки нових у нашій літературі тем. І ще — це якісно новий спосіб говоріння про заробітчан з України. Поза мелодрамою. 

   Як каже сама авторка - «Це книга про досвід, причому досвід неочевидний. Сюжетно вона про заробітчанок, але мені хотілося показати, що заробітчанство – це не завжди велика сентиментальна драма, не тільки трагедія загальнонаціонального масштабу. Це іще може бути приватний, суб’єктивний і досить цікавий, корисний досвід - суто людський, суто емоційний».
   
   У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов новий роман Сняданко — «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», у центрі якого особиста історія одного з найекстравагантніших членів імператорської родини Габсбурґів — Вільгельма, більше відомого в Україні за бойовим псевдонімом Василь Вишиваний.
   
   Три роки – стільки часу знадобилось українській письменниці, аби вкласти в 540 сторінок історії кількох поколінь. Це розповіді з життя сучасного і довоєнного Львова, в якому співіснують різні національності. Наталка допомагає писати сценарій для ігрових сцен фільму.  Наразі німецькою, а згодом і українською мовами. Водночас роман  вже перекладають німецькою. Його представлять на Франкфуртському книжковому ярмарку в жовтні.
 

    Романи Наталки Сняданко – це суцільна мозаїка спогадів, вражень, припалих пилом часу малих і великих трагедій, і то не обтяжених жодним патосом чи надмірною ностальгійністю. Вистояні спогади героїв залишаються живими, адже пам’ять у творі начебто виконує роль іще одного органу чуття. Пригадування минулого впливає на сьогодення героїв, навіть встановлює певну закономірність їхніх учинків. Монтаж спогадів, спалахи вражень виринають у тексті несподіваними чуттєвими образами.
   
   Якщо ж вам захочеться чітко простежити життєві фабули героїв її романів, то, очевидно, було б досить корисно прихопити аркуш паперу й ручку та під час читання спробувати накреслити щось на зразок генеалогічного дерева героїв, куди входитимуть не тільки дідусь і бабуся, батьки, але й численні друзі, вчителі, коханці.
  
   Характери героїв , зображені в романі, навряд чи є типовими. Однак у вибудованих авторкою мізансценах вони тчуть павутину  складних, переплетених, інцестуальних стосунків.


   В книгах Сняданко кожен герой роману та оповідання  може видаватися і першим, і останнім. Кожен персонаж може бути і основним, і другорядним. 

   Також Наталка перекладає з німецької (Франц Кафка, Фрідріх Дюрренматт, Ґюнтер Ґрасс, Юдіт Германн, Стефан Цвайґ), польської (Чеслав Мілош, Збіґнєв Герберт, Ярослав Івашкевич, Ян Бжехва) та російської (Андрій Курков).

Читайте та насолоджуйтесь!

пятница, 15 марта 2019 г.

Джеймсу Бовену 40

   
Колишній наркоман, бродяга і вуличний музикант, який змінив своє життя за допомогою рудого товариша.

    Саме сьогодні відзначає своє сорокаріччя англієць, який ще кілька років тому спав на вулицях і сидів на героїні, потім взяв себе в руки і тепер входить в число найпопулярніших письменників Великобританії. Все завдяки рудому коту.

   
   До свого тридцятиліття Джеймс Боуен підійшов героїнщиком з твердим наміром зав'язати: сидів на метадоновій програмі, жив на соціальну допомогу і в наданій цією ж службою квартирі, на порозі якої одного разу і з'явився обдертий рудий кіт. Простіше кажучи, зустрілися дві самотності. Кіт отримав ім'я Боб в честь самого моторошного персонажа «Твін Пікса» і зажадав турботи і ласки - речей, які, як відомо, благотворно вплинули на життя обох учасників процесу.

  

   Так як Бобу дуже подобалося проводжати Джеймса на роботу, Джеймс змайстрував джгут із шнурків і став супроводжувати його на свої регулярні місця на Ковент-Гарден і Пікаділлі на автобусі 73, до вікон якого Боб дуже любив притискатися, і незабаром пара стала лондонською пам'яткою. З тих пір Джеймс і Боб нерозлучні. За словами письменника,  кіт допоміг знайти йому сенс життя і остаточно позбутися від наркозалежності. Коли люди почали завантажувати відео з Джеймсом і Бобом на YouTube, туристи стали відвідувати Ковент-Гарден частіше,часом навіть тільки для того, щоб просто побачити їх. Саме тоді Джеймс вирішив припинити лікування метадоном і перестати вживати наркотики. Він пояснює своє рішення появою Боба, кажучи: «Я вважаю, що все звелося до цього маленького створіння. Він прийшов і попросив мене про допомогу, і він просив про мою допомоги сильніше, ніж моє тіло просило про саморуйнування. Він - причина, через яку я тепер прокидаюся щодня ... він дав мені правильний напрямок, якому я буду слідувати все своє життя».


   
  
  Про них написали газети, а далі все пішло як в казці: контракт з видавництвом Hodder & Stoughton, випуск першої автобіографічної книги, яка потрапила до списку бестселерів New York Times, черги з журналістів і зустрічі з читачами, за напруженими емоцями і стовпотворінням нагадуючи концерти. 
 

    Цей дует полюбили всі, тому навіть для дітей вже вийшла адаптація дебютного роману Боуена під назвою «Боб: Незвичайний кіт», а також книжка з картинками «Де у світі Боб?». У них, звичайно, немає деталей наркотичного досвіду Джеймса, зате є історія справжньої дружби. За словами Боуена, найкращим наслідком зустрічі з Бобом стало те, що люди почали бачити в ньому особистість і перестали вішати ярлики. У книгах про кота Боба важливо навіть не тільки те, що вони дають надію іншим людям «на краю», а й те, що вони виховують гуманізм в тих, кому пощастило в житті трохи більше. Схоже, Джеймсу і мовчазному Бобу і правда вдалося щось змінити.


      У 2016 році за мотивами цієї історії вийшов фільм «Вуличний кіт на ім’я Боб».




Вітаємо автора та чекаємо нових пригод з котом.

пятница, 1 марта 2019 г.

Екранізації 2019



Ось подивишся фільм, а в титрах з'ясується, що він знятий по книзі. І будуть в соцмережах сперечатися, що краще: книга чи фільм. Без вас! Ну і чесно скажемо, після фільму книгу читати рідко хочеться. Прикро, особливо якщо екранізація не дуже, а книга хороша. Або це класика, яку ви ще не читали.
У 2019 книголюби повинні бути напоготові, на екрани виходять екранізації класичних романів, сучасних бестселерів і маловідомих книг. Починайте читати прямо зараз, щоб встигнути на прем'єру «Маленьких жінок», «Щиголь» та «Кладовища домашніх тварин».


І так головні екранізації 2019 року:

11 cічня світова прем'єра «Шлях додому» - це нова книга автора світового бестселера «Життя і мета собаки» Брюса Кемерона присвячена все тій же темі - братам нашим меншим. Роман розповідає про милого щеня по кличці Белла, яка будь-що там не було після вимушеного розставання з господарем хоче повернутися додому. Історію ми дізнаємося від імені самої собаки.


25 cічня прем'єра «Тут була Брітт-Марі» Фредрік Бакман. Про домогосподарку Брітт-Марі одержиму чистотою,яка не може існувати без упаковки соди і не володіє елементарними навичками комунікації. Але життя - штука підступна, після сорока років подружнього життя і зради вона змушена вперше шукати роботу і навіть переїжджати в інше місто. Але налагодити відносини з місцевими буде непросто, тим більше, Брітт-Марі.




31 cічня прем'єра кримінального роману «Три секунди» А. Рослунд та Б. Хелльстрем. В якому є всі елементи скандинавського нуар-трилера. Історія розповідає про декілька персонажах - детективі, злочинця, який веде подвійну гру, і державному обвинувачі. Дія фільму відбуватиметься в Нью-Йорку, а персонажі, в порівнянні з романом, трохи зміняться.




Прем'єра 1 березня «Хода хаосу» Патрік Несс. Цикл «Хода хаосу» складається з трьох книг і розповідає про вигаданому світі, в якому всі жінки зникли, а залишилися чоловіки чують думки один одного. Тодду Хьюїтту ось-ось повинно виповнитися 18 і він починає розуміти, що від нього приховують правду про Новому світі, зі своїм вірним псом він відправляється в небезпечну подорож, в ході якого відкриє для себе багато нового.




21 березня вийде «Куди ти зникла, Бернадетт?»  Марія Семпл. Комедійний роман розповідає історію 15-річної Бі, мама якої, Бернадетт Фокс, пропала прямо перед запланованою сімейної поїздкою в Антарктиду. Невдалий архітектор вийшла заміж за успішного програміста, виховувала дочку, але сама була асоціальної і злегка дивакуватої. У пошуках мами Бі готова піти на все, але в процесі вона дізнається багато цікавого про її минуле.



Також у березні запланована світова прем'єра «Добрий пастир». Раніше роман англійського письменника Сесіла Скотта Форестера вже був екранізований, але зараз за його адаптацію вирішив взятися не хто інший, як Том Хенкс, який, ще й зіграв у фільмі головну роль. Книга розповідає про капітана судна «Гонча» (таку назву і отримав фільм), якому належить перетнути Атлантичний океан під час бойових дій, впоратися зі своєю невпевненістю і примарами минулого.У ролях Том Хенкс, Елізабет Шу, Стівен Грем та ін.




У квітні чекаємо на вихід «Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга.Його вже була екранізували в 1989 році і зібрали в прокаті непогану суму - понад 57 млн доларів. Сюжет розповідає про сімейство, яке переїжджає в нове місто. За законами жанру місце проживання вони вибирають не найпростіше - поруч з ними знаходиться кладовище домашніх тварин.





27 вересня світова прем'єра «Жінка у вікні» А. Дж. Фінн. Дитячий психолог Анна пережила страшну трагедію і з тих пір не виходить з дому. Її захопленням і способом скоротати час стало спостереження за сусідами. Наставивши об'єктив камери в вікно, вона побачила злочин, але чи реально це було? Може, їй все здалося?


Довгоочікувану екранізацію останнього роману Донни Тартт «Щиголь» можна буде побачити в кіно з 10 жовтня. У тих, хто ще не читав книгу про пригоди юного Тео, який дивом вижив під час вибуху в музеї, ще є шанс. Роман, який лауреат Пулітцерівської премії Донна Тартт писала більше 10 років, - величезна епічне полотно про силу мистецтва і про те, як воно - часом зовсім не так, як нам того хочеться - здатне перевернути все наше життя. 13-річний Тео Декер дивом залишився живий після вибуху, в якому загинула його ... У ролях: Ніколь Кідман, Сара Полсон, Ансель Елгорт.




«Проект «Рози» Грем Сімсіон дата прем’єри поки невідома.Фільм розповість про талановитого, але нелюдимом професора генетики. Вирішивши нарешті створити сім'ю, він запускає дослідницький проект «Дружина», метою якого є підбір ідеальної дівчини, що виключає претенденток зі шкідливими звичками. Барменша Розі Джермен, яка зустрілася вченому, як раз є носительку всіх тих якостей, які йому ненависні.




26 грудня очікуємо на прем'єру «Поклик предків». Ця повість Джека Лондона розповідає про клондайкську золоту лихоманку, коли тисячі людей кинулися шукати дорогоцінний метал в річках Юкона в Канаді. Тоді був особливо високий попит на великих і сильних собак. Головний герой картини - пес на ім'я Бек. Незважаючи на суворе поводження і безжальну природу, Бек виживе, врешті-решт залишить людей, здичавіє і стане ватажком зграї вовків. У фільмі знялися: Карен Гіллан, Уес Браун, Харрісон Форд.





пятница, 25 января 2019 г.

Трохи про студентів




   Бути студентом - це не просто вчитися в університеті або іншому навчальному закладі. Це бути молодим, закохуватися, не приходити додому ночувати, весело прогулювати пари, при цьому примудряючись здавати сесії. Це час ставити перед собою перші цілі і самовизначатися по життю. Про різні аспекти студентства написано сотні книг. Пропонуємо вам і нашу підбірку. 


Я - Шарлотта Сіммонс. Том Вулф


   Американець Том Вулф стояв біля витоків документальної прози, або «нової журналістики» 70-х. Перш ніж написати «Я - Шарлотта Сіммонс», він безвилазно жив в студентських кампусах чотири роки. Вийшла майже документальна історія про задаваці з провінції, яка приїхала навчатися в елітний університет і виявила, що там займаються чим завгодно, тільки не навчанням. Студентський кампус показаний як суспільство в мініатюрі, зі своїми перевагами і привабливими пороками. Незважаючи на те що автору на момент написання стукнуло за 75 років, він легко розмовляє мовою своїх 18-річних героїв.



Норвезький ліс. Харукі Муракамі


  У знаменитій книзі Харукі Муракамі «Норвезький ліс» багато описів студентськоого гуртожицького життя японців 70-х років. Багато сексу, особистого життя, випивки, але при цьому якась загальна безпросвітність. Головний герой Ватанабе переживає самогубство кращого друга. Тому, незважаючи на кипляче навколо життя і прекрасну молодість, він живе, як відлюдник в лісі. Багато думає, мовчить, п'є, займається сексом - і весь цей час наче собі не належить. Дякувати богу, це не сама типова картинка життя японського студента.



Vita Nostra. Марина і Сергій Дяченко


   Фантастичний роман Vita Nostra Марини і Сергія Дяченків свого часу відхопив всі можливі профільні премії, в тому числі «РосКон». Звичайна дівчинка Саша Самохіна після однієї вуличної зустрічі круто змінює своє життя. З примусу вона їде вчитися в інститут Спеціальних технологій, після якого не страшна ніяка армія. Дивні однокурсники, важкі завдання і постійна бородьба із собою роблять з дівчинки-кульбаби дуже стійку панночку з незвичайними здібностями. Якщо опустити всю фантастичну канву, разом з романом можна поміркувати на тему зусиль, які потрібно докладати до навчання, якщо хочеш, щоб з тебе вийшов толк. Студентство можна прогавити, а можна стати професіоналом.



Общага-на-Крові. Олексій Іванов


   Роман «Общага-на-Крові» Олексій Іванов написав на початку 90-х. Йому було 23 роки, як бекграунду - власний досвід проживання в гуртожитку Уральського державного університету. Як вчаться герої «Общаги», ми ніколи не дізнаємося, оскільки це і неважливо. Все їхнє життя протікає тут, в багатоповерхівці коридорного типу. День і ніч в коридорах і кімнатах копирсання: люди п'ють, б'ються, засипають не у себе в кімнатах, шукають, чого б пожерти. Найстійкіші в перервах ще встигають і вчитися. А ще там багато розмовляють, на самі філософські теми - общага-то гуманітарна. Не самий життєрадісний роман, але хто був у гуртожитках провінційних вузів, підтвердить: майже так все і було.



А часом дуже сумні. Джеффрі Евгенідіс


   Мадлен, Леонард і Мітчелл - три випускника средненького американського вузу початку 80-х. На ринку праці гуманітарії нікому не потрібні, тому багато штучно подовжують «молодість», продовжуючи вчитися. Нікому не хочеться вступати у доросле життя з роботою і турботами. Мадлен багато займається літературою XIX століття, тому часто плутає реальне життя з вікторіанським романом. Від цього - багато біди і драматизм в побуті. А ще в книзі повно добротних міркувань про класичну літературу.



Однокурсники. Ерік Сігал


   У романі «Однокурсники» Еріка Сігала п'ятеро молодих людей переступають поріг Гарварда влітку 1985 року. Їх тут же захоплює вихор студентського життя. Музична, військова, офісна, політична і письменницька кар'єри будуть зроблені (або не зроблені) з оглядкою на студентські мрії та ідеали. Через 25 років вже немолоді люди зустрінуться, звірять годинники і дружно назвуть Гарвард кращим часом свого життя. Завдяки роману можна не тільки зануритися в студентську атмосферу, а й дізнатися, як влаштований один з головних світових університетів, як і де живуть студенти, що їдять, як проводять дозвілля.



Академічний обмін. Девід Лодж


   «Академічний обмін» Девіда Лоджа - роман про те, як американський і англійський професора помінялися місцями і в результаті ... повністю змінили своє життя. Дуже смішна і місцями філософська розповідь, багато побутової інформації про життя студентів кінця 60-х, можливість порівняти системи освіти двох великих країн і зробити свої висновки.