вторник, 1 июля 2014 г.

Читаємо українською!

Про сучасну українську літературу не можна говорити, не називаючи її імені, бо, як писала одна з газет, «Спроба батога для нації – ось чим є книги Марії Матіос. ЇЇ книги… – це удар і виклик». Як зазначає сама письменниця, бути якісним у творчості – це професія, бо не кожен, хто пише, на це спроможний. Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Критика її називає як не «чортиком,  що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури». Матіос є авторкою збірок віршів: «З трави і листя», «Вогонь живиці», «Сад нетерпіння», «Десять дек морозної води», «Жіночий аркан». Найбільшу популярність здобули її книжки: «Щоденник страченої», «Нація», «Бульварний роман», «Життя коротке», «Фуршет»  від Марії МАТІОС», «Солодка Даруся», «Містер і місіс Ю в країні укрів», «Майже ніколи не навпаки», "Москалиця",  "Мама Маріца — дружина Христофора Колумба". Твори письменниці перекладені багатьма мовами. Друкувалися в Австрії, Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії. Марія Матіос переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза» за книги "Москалиця", "Мама Маріца — дружина Христофора Колумба". Володарка гран-прі та першого місця конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки». Є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся». Переможець конкурсу «Книжка року 2004» («Солодка Даруся»). Марія Матіос - одна із найвідоміших і найпопулярніших українських авторів: її наклади є одними з найбільших.


За все у своєму житті потрібно платити. І не має значення масштаб вчиненого. Чи це страшний злочин, чи неусвідомлений дитячий вчинок – все одно покарання змінює протиправну дію. Як показує історія, доля – найсправедливіший суддя – і покарання визначить найжорстокіше, і вирок виконає обов’язково. Ці твердження яскраво ілюструє твір Марії Матіос «Солодка Даруся». У ньому подається історія однієї людини, однієї сім’ї, крізь призму якої кожен може угледіти історію Західної України 30-70 років минулого століття. Це і відголос Першої Світової війни, і панування румунів, і насильницьке вторгнення радянської влади. А «западенський» колорит і говір допоможуть краще перенестися у той час. Головна героїня роману, як вже зрозуміло з назви, - Солодка Даруся. Епітет «солодка» - це народне прізвисько, виною якого стала давня історія. Але автор зумисне про неї замовчує, створюючи з початку розповіді  ледь видиму інтригу, нерозв’язану загадку. Від давньої історії залишився тільки відголос, який проявляється в тому, що при згадці про солодке у Дарусі виникає жорстокий головний біль. Але черствим людям байдужа чужа біда, їм не цікаві причини дивакуватої поведінки, вони можуть тільки насміхатися... У книзі є підзаголовок «драма на три життя» та насправді це не драма, а трагедія. Трагедія людини, яка мимоволі стала причиною сімейного нещастя і змушена за це страждати усе подальше життя. Але, на жаль, людині не дано знати майбутнього, тим більше наслідків на перший погляд зовсім безневинних вчинків.


Найперше в цій книжці, звісно, приваблює назва, тому  хочеться ознайомитися з текстом. За  змістом книга Марії Матіос "Нація" складається  з трьох частин. Перша частина має назву  "Апокаліпсис" та  вражає своїм колоритом до глибини душі. "Вставайте, мамко" і "Просили тато-мама" - взагалі з тих творів, що запам'ятовуєш на все своє життя. А пише пані Матіос про непрості історії з життя українців Буковини. Історії складного ХХ століття 40-50-х років зокрема. Пише про потребу свободи і право на щастя і вільний вибір. Теми, що не втрачають актуальності... І до того ж, як пише! Мова - дуже колоритна і ніби переносить тебе у той час. Друга частина "Убієнних всіх скорботні тіні Я тримаю, наче чорний стяг" своєрідна за змістом, сприйняття її залежить багато в чому від самого читача, його світовідчуття. Третя частина  "Одкровення" - назва говорить сама за себе. Тут авторка порушує  споконвічні теми:  життя і смерті, честі-безчестя, любові-ненависті, які відврето і без прикрас, але дуже тонко змальовані...


Книжка «Армагедон уже відбувся» вельми актуальна. У ній відбита новітня філософія нашого життя, наповненого гонитвою за різними примарами, коли, як каже авторка, «люди рахують гроші – і не рахують свої дні», життя, позбавленого совісті, часто навіть на рівні родини. На прикладі однієї пересічної родини Олексюків, що таких безліч – батька Івана, його синів Петра, Ореста і Сильвестра та його доньки Світлани – письменниця говорить про сенс життя, смерть, кінець світу, який «приходить із кінцем кожної людини й кожної речі», провини й спокути, вчинки і наслідки. І головне – непоправну втрату людських моральних цінностей, що призводять до деградації суспільства.  За сюжетом, головний герой стає вбивцею і все життя спокутує цей гріх. І як говорить сама Марія Матіос, у «Армагедоні» я – адвокат для людини, яка мені не симпатична. Я його дуже не любила, того Івана. Я його доти не сприймала, доки не почала розуміти…» Суд над головним героєм відбувається тоді, коли валиться «Вавилонська вежа його життя». І безжальними суддями стають Іванові сини, що "мабуть, розраховували жити двічі, бо й по смерті батька їх цікавить ніщо інше, окрім грошового скарбу, заритого десь під землею". У своїй оповіді письменниця згадує реальних «героїв» нашого часу – «непогамовних і навіжених з телевізора», «чорних пасторів і проповідників на стадіонах», панотців, які службу провадять «якоюсь напівзрозумілою мовою, не їхньою, не своєю, а дурні баби мало не мліють та чола до підлоги б’ють під ту осану». Згадує Матіос і «колядників» різних мастей. Як і усі твори Матіос, ця історія не про окрему людину, сім’ю, а про всіх нас. Головна думка книжки – в житті «ніхто нікому нічого не винен, крім совісті».





6 комментариев:

  1. Приємна новина для вас на блозі «МІСТО – Онлайн»: http://misto-onlain.blogspot.com/2014/06/liebster-blog-award.html

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. КОЛЛЕГИ! ОГРОМНОЕ СПАСИБО! За ваш интерес и поддержку!

      Удалить
  2. З ким тільки не порівнюють Марію Матіос?!. З Борисом Акуніним, з Василем Стефаником, навіть з Габріелем Гарсіа Маркесом. Російські ЗМІ навіть назвали Марію Матіос “новим Миколою Гоголем”. Але їй подобається вислів Михайла Шевченка, який колись сказав, що Марія Матіос пише, як Марія Матіос.

    ОтветитьУдалить
  3. Анонимный2 июля 2014 г., 16:39

    Читаючи твір сучасника, я ще ніколи не була так впевнена, як зараз, в тому, що цей твір стане колись класикою.

    ОтветитьУдалить
  4. Марія Матіос - талановита, цікава, харизматична особистість. Це справжня жінка - українка, якій не байдуже українське слово. ЇЇ твори завжди глибокі та сильні. ЇЇ героїні справжні, сюжети достовірні, а історії не залишать байдужим нікого.

    ОтветитьУдалить
  5. Хочу поділитися враженнями від прочитаної книги пані Марії "Кулінарні фіглі". Мені здається в книзі вона зробила неможливе - обєднала кулінарію, філософію, спогади, невеличкі нариси, автобіографічні начерки. А ще щедро приправила народним гумором та гуцульським колоритом. До речі, її кулінарні рецепти тепер використовую з успіхом сама!

    ОтветитьУдалить