Читаємо українською!

Про сучасну українську літературу не можна говорити, не називаючи її імені, бо, як писала одна з газет, «Спроба батога для нації – ось чим є книги Марії Матіос. ЇЇ книги… – це удар і виклик». Як зазначає сама письменниця, бути якісним у творчості – це професія, бо не кожен, хто пише, на це спроможний. Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Критика її називає як не «чортиком,  що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури». Матіос є авторкою збірок віршів: «З трави і листя», «Вогонь живиці», «Сад нетерпіння», «Десять дек морозної води», «Жіночий аркан». Найбільшу популярність здобули її книжки: «Щоденник страченої», «Нація», «Бульварний роман», «Життя коротке», «Фуршет»  від Марії МАТІОС», «Солодка Даруся», «Містер і місіс Ю в країні укрів», «Майже ніколи не навпаки», "Москалиця",  "Мама Маріца — дружина Христофора Колумба". Твори письменниці перекладені багатьма мовами. Друкувалися в Австрії, Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії. Марія Матіос переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза» за книги "Москалиця", "Мама Маріца — дружина Христофора Колумба". Володарка гран-прі та першого місця конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки». Є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся». Переможець конкурсу «Книжка року 2004» («Солодка Даруся»). Марія Матіос - одна із найвідоміших і найпопулярніших українських авторів: її наклади є одними з найбільших.


За все у своєму житті потрібно платити. І не має значення масштаб вчиненого. Чи це страшний злочин, чи неусвідомлений дитячий вчинок – все одно покарання змінює протиправну дію. Як показує історія, доля – найсправедливіший суддя – і покарання визначить найжорстокіше, і вирок виконає обов’язково. Ці твердження яскраво ілюструє твір Марії Матіос «Солодка Даруся». У ньому подається історія однієї людини, однієї сім’ї, крізь призму якої кожен може угледіти історію Західної України 30-70 років минулого століття. Це і відголос Першої Світової війни, і панування румунів, і насильницьке вторгнення радянської влади. А «западенський» колорит і говір допоможуть краще перенестися у той час. Головна героїня роману, як вже зрозуміло з назви, - Солодка Даруся. Епітет «солодка» - це народне прізвисько, виною якого стала давня історія. Але автор зумисне про неї замовчує, створюючи з початку розповіді  ледь видиму інтригу, нерозв’язану загадку. Від давньої історії залишився тільки відголос, який проявляється в тому, що при згадці про солодке у Дарусі виникає жорстокий головний біль. Але черствим людям байдужа чужа біда, їм не цікаві причини дивакуватої поведінки, вони можуть тільки насміхатися... У книзі є підзаголовок «драма на три життя» та насправді це не драма, а трагедія. Трагедія людини, яка мимоволі стала причиною сімейного нещастя і змушена за це страждати усе подальше життя. Але, на жаль, людині не дано знати майбутнього, тим більше наслідків на перший погляд зовсім безневинних вчинків.


Найперше в цій книжці, звісно, приваблює назва, тому  хочеться ознайомитися з текстом. За  змістом книга Марії Матіос "Нація" складається  з трьох частин. Перша частина має назву  "Апокаліпсис" та  вражає своїм колоритом до глибини душі. "Вставайте, мамко" і "Просили тато-мама" - взагалі з тих творів, що запам'ятовуєш на все своє життя. А пише пані Матіос про непрості історії з життя українців Буковини. Історії складного ХХ століття 40-50-х років зокрема. Пише про потребу свободи і право на щастя і вільний вибір. Теми, що не втрачають актуальності... І до того ж, як пише! Мова - дуже колоритна і ніби переносить тебе у той час. Друга частина "Убієнних всіх скорботні тіні Я тримаю, наче чорний стяг" своєрідна за змістом, сприйняття її залежить багато в чому від самого читача, його світовідчуття. Третя частина  "Одкровення" - назва говорить сама за себе. Тут авторка порушує  споконвічні теми:  життя і смерті, честі-безчестя, любові-ненависті, які відврето і без прикрас, але дуже тонко змальовані...


Книжка «Армагедон уже відбувся» вельми актуальна. У ній відбита новітня філософія нашого життя, наповненого гонитвою за різними примарами, коли, як каже авторка, «люди рахують гроші – і не рахують свої дні», життя, позбавленого совісті, часто навіть на рівні родини. На прикладі однієї пересічної родини Олексюків, що таких безліч – батька Івана, його синів Петра, Ореста і Сильвестра та його доньки Світлани – письменниця говорить про сенс життя, смерть, кінець світу, який «приходить із кінцем кожної людини й кожної речі», провини й спокути, вчинки і наслідки. І головне – непоправну втрату людських моральних цінностей, що призводять до деградації суспільства.  За сюжетом, головний герой стає вбивцею і все життя спокутує цей гріх. І як говорить сама Марія Матіос, у «Армагедоні» я – адвокат для людини, яка мені не симпатична. Я його дуже не любила, того Івана. Я його доти не сприймала, доки не почала розуміти…» Суд над головним героєм відбувається тоді, коли валиться «Вавилонська вежа його життя». І безжальними суддями стають Іванові сини, що "мабуть, розраховували жити двічі, бо й по смерті батька їх цікавить ніщо інше, окрім грошового скарбу, заритого десь під землею". У своїй оповіді письменниця згадує реальних «героїв» нашого часу – «непогамовних і навіжених з телевізора», «чорних пасторів і проповідників на стадіонах», панотців, які службу провадять «якоюсь напівзрозумілою мовою, не їхньою, не своєю, а дурні баби мало не мліють та чола до підлоги б’ють під ту осану». Згадує Матіос і «колядників» різних мастей. Як і усі твори Матіос, ця історія не про окрему людину, сім’ю, а про всіх нас. Головна думка книжки – в житті «ніхто нікому нічого не винен, крім совісті».