Андрій КУРКОВ: просто займаюся улюбленою справою

«Я ПРОСТО ЗАЙМАЮСЯ УЛЮБЛЕНОЮ СПРАВОЮ — ЦЕ, НАПЕВНЕ, І Є НАЙБІЛЬШИЙ УСПІХ В ЖИТТІ» А. Курков

   Андрій Курков - український письменник російського походження, журналіст, кіносценарист. Президент Українського ПЕН.

 Є автором понад 20 книг, серед яких як дорослі романи, так і казки для дітей. Російськомовне видання його найпопулярнішого роману «Пікнік на льоду» було продано в Україні накладом 150 тисяч примірників. Існує надзвичайно поширений міф ніби Курков є «єдиним російськомовним письменником СНД, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів», та навіть сам автор давно спростував це хибне твердження, зазначивши, що, наприклад, російська письменниця Людмила Улицька вже не раз потрапляла у список бестселерів Швейцарії та Німеччини.

   Перша публікація — гумореска у київському виданні «Рабочая газета» у 1979 році. 

    Книги Куркова перекладені 36 мовами. Найбільше книжок перекладено німецькою (для Австрії, Німеччини, Швейцарії). Також велику кількість його творів перекладено французькою, англійською, та українською. Водночас письменник стверджує, що його наклади в Україні невеликі порівняно з іноземними накладами.

   Усі ранні твори Курков написав російською.

  Дитячу книжку українською Курков вперше написав 2014 року - це була казка «Маленьке левеня і львівська мишка» для видавництва ВСЛ.

 

Дорослу книгу українською Курков вперше написав 2017 року - це була публіцистична біографічна книга у жанрі нон-фікшн «Рух „Емаус“: Історія солідарності» для видавництва Астролябія.

   У 2006 році Курков також став членом журі Російської премії (премія для письменників, котрі пишуть російською мовою, але не живуть у Росії). Курков продовжував бути членом журі «Російської премії» щорічно включно до 2013 року. 

   У 2012 році був нагороджений відзнакою «Золотий письменник України».

  На Книжковому Арсеналі 2014 року Андрію Куркову вручили Орден Почесного Легіону Франції.

  З інтерв’ю: «Я хотів стати письменником з 13-річного віку. Але вчасно зрозумів, що радянським письменником стати не зможу, бо не хочу себе і всіх обманювати — писати так, як треба системі.

  Тому я схитрував. Моя мама працювала лікаркою у Київському медичному закладі для працівників МВС. Спитав у неї, чи не лікується там часом який-небудь генерал. Мені пощастило, один дуже добрий саме лікувався. Він переписав мене на внутрішні війська в Україні і Молдові. Тому коли я уже прийшов на збірний пункт, мені «по блату» (я ж від генерала!) запропонували обрати одну із трьох в’язниць, де я можу служити охоронцем — це теж вважалося службою. Обрав Одесу.

  Так я став майже тюремним письменником. Працював охоронцем, а вночі мені давали ключі від кабінету начальника штабу, де була друкарська машинка. Там я писав доповіді до партзборів, передруковував з різних журналів, плагіатом займався, одним словом. А от вночі писав казки й оповідання.»

  Друкувати нічого не вдавалося. Розсилав, звісно, носив до редакцій, однак чув: «Все класно, але це не радянська література, нема закликів, не формат»».

  Його твори виходять крупними тиражами та залюбки перекладаються на іноземні мови. Читачі у відгуках про книжки Андрія Куркова відмічають  захоплюючий сюжет, приємний слог та сучасні, добре знайомі реалії. Завдяки чому складається враження, ніби персонажі його книг   дійсно живуть серед нас, й ми навіть періодично зустрічаємо їх на вулиці чи в метро.

   «Щоденник Майдану та Війни» – це перевидання книги «Щоденник Майдану», що вийшла 2015 року. Це не агітаційний текст, не роман на тлі революції – це особистий щоденник письменника, фіксоване відображення життя у Києві та країні – до листопада 2014 року, включаючи окупацію Криму, і далі – початок і розвиток Євромайдану, наступних подій доповнений записами автора про перипетії на сході України, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки... 

  Влітку 2018 року вийшов роман  «Сірі бджоли» - це історія двох чоловіків, які залишилися жити в так званій сірій зоні - пенсіонер сорока дев'яти років  Сергій Сергійович і його колишній однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого - сепаратисти. Головна турбота Сергійовича - як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл - всі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни. Зібравшись у дорогу, бджоляр і сам поки не уявляє, які випробування чекають на нього і на його бджіл. Після не зовсім вдалої зупинки біля Запоріжжя він вирішує їхати з бджолами до  Криму, до татарина, з яким познайомився понад двадцять років тому на з'їзді бджолярів. Він навіть уявити собі не може, що літо, проведене в Криму, навчить його не довіряти не тільки людям, а й власним бджолам.

 

Андрія Куркова називають емпатом — він чудово відчуває та розуміє людські історії, тому не поспішає нікого засуджувати.

  Він також є автором понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів:  «Вихід» (1990), «Яма» (1991),  «Недільна втеча» (1992), «Ніч про кохання» (1992), «Єлисейські поля» (1993), «Ляпка» (1993), «Смерть чужого» (1996), «Приятель небіжчика» (1997).

  «Крапка в кінці роману» — український дебютний короткометражний ігровий фільм 2013 року  режисера Андрія Макарченка за однойменним сценарієм Андрія Куркова, знятий на замовлення Держкіно. 

   У стрічці йдеться про письменника, який створюючи детективний роман, потрапляє в світ своїх персонажів. Автору доводиться пережити життя головного героя свого твору, доля якого складається не дуже вдало.