Читаємо українською!
Сучасна українська література ХХ–ХХІ століття представлена творчістю багатьох талановитих письменників, серед яких досить виразною є постать Ірен Роздобудько. Перша публічна проба пера відбулася 2000 року. Тоді Ірен Роздобудько зайняла друге місце на конкурсі рукописів «Коронація слова» з романом «Пастка для жар-птиці». Так почалися літературна кар’єра та довгий список романів письменниці. Вже у 2013 році в її активі — двадцять три книжки і п'ять фільмів. Ірен Роздобудько є володаркою відзнаки «Золотий письменник України» - 2012. Українська авторка дивує своєю ерудованістю та різногранністю, адже у творчому самовираженні – вона, насамперед, прагне бути справжньою. Вона сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами та героями. Хочеться особливо звернути увагу на нижче представлені книги.
Роман "Ґудзик" у 2005 році отримав першу премію всеукраїнського конкурсу "Коронація слова". На початку твору сюжет ніби подібний до більшості мексиканських мильних опер - нерозділені почуття, раптові зустрічі, іронія долі - чим далі, тим більше замислюєшся над такими філософськими екзистенціальними проблемами на кшталт сенсу життя, любові, зради, самотності. Чому ми несвідомо ігноруємо ті важливі знаки, які доля час від часу подає нам? Чому завжди прагнемо змін, не розуміючи, що справжнє щастя зовсім поряд - варто лише уважно придивитися та спробувати помітити його?. "Ґудзик" насправді є гостросюжетним твором, в який хочеться заглиблюватися, не зупиняючись. Мабуть, мала рацію сама авторка, коли казала: "Фантазуватиму так, щоб хтось, читаючи, спалив чайник…" Можливо, цей роман і не є таким детективно-пригодницьким, як попередні твори Роздобудько, проте він має свою "родзинку" - цікавий, по-перше, своїми психологічними моментами. Варто читати тим, хто втомився від абстракції, сюрреалізму та ненормативної лексики в українській літературі.
В романі "Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя" акцентується увага не на детективно-психологічній драмі, а на імпресіонізмі, екзистенції та психології самотньої жінки. Книга як ніколи насичена низкою життєвих історій пацієнтів з психічними розладами та особистими розмірковуваннями головної героїні. "Дванадцять" - це роман про молоду жінку, якій пропонують роботу "психоспікером", головне завдання якого полягає в бесідах з людьми, що мають незначні психічні розлади. Захопившись роботою та дивними життєвими історіями, жінка не помічає як сама може стати пацієнткою такого закладу...
У творі Ірен Роздобудько під назвою «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» назва дуже гучно промовляє за себе, адже не кожен наважиться назвати свій твір абревіатурою наркотичного засобу. Може здатися, що це такий рекламний хід. «Ліцей слухняних дружин» – це однозначно більше, ніж вищезгадана психоактивна речовина, це сильний наркотик, який викликає залежність, бажання читати. Там багато чого намішано, навіть антиутопічна ідея про існування світової мережі ліцеїв, де від першого класу виховуються дружини для заможних чоловіків. ЛСД, як метафора в цьому романі – це наркотик залежних стосунків, наркотик, який підсовує нам телебачення і соціальні мережі, політика, поп-культура і відбирає можливість мислити самостійно. Я сподіваюсь, що читачі помітять там не тільки сюжет, але те, що в ньому закладено. Як завжди, там половина тексту – від імені чоловіка. Тому цей роман, котрий розпочинається щоденником досить дивної «курсантки ліцею», набирає обертів, коли в гру вступає чоловік. «Біда» всіх моїх книжок в тому, що починаються вони, як «жіночі», а закінчуються як «чоловічі». У цій книзі є і політика, і вбивство, і розслідування і… багато джазу".
«Ця книжка для мене дуже ризикована, бо вона написана від імені 13-річного хлопця. Це такий складний вік, і писати про нього було дуже складно. У мого героя є конфлікти у школі, він носить три кульчики у вусі. Але насправді я би хотіла бачити всіх наших хлопців і чоловіків такими, як мій герой». «Арсен» – перша книжка Ірен Роздобудько, яка їй самій повністю сподобалася. Письменниця розповіла, що, перечитуючи повість, їй довелося і плакати, і сміятися. А ще Ірен одразу ж захотілося написати продовження, в якому Арсенові буде вже 18 років. Книга "Арсен" потрапила до "довгого списку" премії Дитяча Книга року ВВС-2013.
Роман "Ґудзик" у 2005 році отримав першу премію всеукраїнського конкурсу "Коронація слова". На початку твору сюжет ніби подібний до більшості мексиканських мильних опер - нерозділені почуття, раптові зустрічі, іронія долі - чим далі, тим більше замислюєшся над такими філософськими екзистенціальними проблемами на кшталт сенсу життя, любові, зради, самотності. Чому ми несвідомо ігноруємо ті важливі знаки, які доля час від часу подає нам? Чому завжди прагнемо змін, не розуміючи, що справжнє щастя зовсім поряд - варто лише уважно придивитися та спробувати помітити його?. "Ґудзик" насправді є гостросюжетним твором, в який хочеться заглиблюватися, не зупиняючись. Мабуть, мала рацію сама авторка, коли казала: "Фантазуватиму так, щоб хтось, читаючи, спалив чайник…" Можливо, цей роман і не є таким детективно-пригодницьким, як попередні твори Роздобудько, проте він має свою "родзинку" - цікавий, по-перше, своїми психологічними моментами. Варто читати тим, хто втомився від абстракції, сюрреалізму та ненормативної лексики в українській літературі.
В романі "Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя" акцентується увага не на детективно-психологічній драмі, а на імпресіонізмі, екзистенції та психології самотньої жінки. Книга як ніколи насичена низкою життєвих історій пацієнтів з психічними розладами та особистими розмірковуваннями головної героїні. "Дванадцять" - це роман про молоду жінку, якій пропонують роботу "психоспікером", головне завдання якого полягає в бесідах з людьми, що мають незначні психічні розлади. Захопившись роботою та дивними життєвими історіями, жінка не помічає як сама може стати пацієнткою такого закладу...
У творі Ірен Роздобудько під назвою «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» назва дуже гучно промовляє за себе, адже не кожен наважиться назвати свій твір абревіатурою наркотичного засобу. Може здатися, що це такий рекламний хід. «Ліцей слухняних дружин» – це однозначно більше, ніж вищезгадана психоактивна речовина, це сильний наркотик, який викликає залежність, бажання читати. Там багато чого намішано, навіть антиутопічна ідея про існування світової мережі ліцеїв, де від першого класу виховуються дружини для заможних чоловіків. ЛСД, як метафора в цьому романі – це наркотик залежних стосунків, наркотик, який підсовує нам телебачення і соціальні мережі, політика, поп-культура і відбирає можливість мислити самостійно. Я сподіваюсь, що читачі помітять там не тільки сюжет, але те, що в ньому закладено. Як завжди, там половина тексту – від імені чоловіка. Тому цей роман, котрий розпочинається щоденником досить дивної «курсантки ліцею», набирає обертів, коли в гру вступає чоловік. «Біда» всіх моїх книжок в тому, що починаються вони, як «жіночі», а закінчуються як «чоловічі». У цій книзі є і політика, і вбивство, і розслідування і… багато джазу".
«Ця книжка для мене дуже ризикована, бо вона написана від імені 13-річного хлопця. Це такий складний вік, і писати про нього було дуже складно. У мого героя є конфлікти у школі, він носить три кульчики у вусі. Але насправді я би хотіла бачити всіх наших хлопців і чоловіків такими, як мій герой». «Арсен» – перша книжка Ірен Роздобудько, яка їй самій повністю сподобалася. Письменниця розповіла, що, перечитуючи повість, їй довелося і плакати, і сміятися. А ще Ірен одразу ж захотілося написати продовження, в якому Арсенові буде вже 18 років. Книга "Арсен" потрапила до "довгого списку" премії Дитяча Книга року ВВС-2013.
Мені тому й подобається Ірен найбільше, бо вона справжня. Коли її читаєш, здається,що це твоя подружка,сусідка, колега
ВідповістиВидалитиГарний пост. Тепер хочеться взяти якийсь із романів Роздобудько, котрий ще не читала. Дякую.
ВідповістиВидалитиІрен дійсно щира, справжня, ненадумана, за що я особисто її і полюбляю. Ірен пише душею і для душі!!!)))
ВідповістиВидалитиКолись читала "Ранковий прибиральник". Хоча й психологічна, проте досить зрозуміла проза. Дуже сподобалась думка, що щастя треба шукати в рідному краї.
ВідповістиВидалити