Традиції та цінності Володимира Лиса

 

  Ім’я сучасного українського письменника Володимира Лиса стало відомим широкому колу українських читачів насамперед завдяки відзнакам, здобутим на конкурсі «Коронація слова» різних років, починаючи з 2000 р. Найвідоміші з романів-лауреатів конкурсу – це «Острів Сильвестра» і «Століття Якова». Активну письменницьку діяльність Лис розпочав ще у 80-х рр. ХХ ст. Невдовзі після закінчення Львівського національного університету ім. Франка він став поєднувати журналістську діяльність із письменницькою, створюючи п’єси, радіоп’єси й романи й уже тоді отримуючи схвальні оцінки критиків. 

 
   Сьогодні Володимир Лис – лауреат численних літературних конкурсів і входить у ТОП-100 найвпливовіших людей Волині. Він працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, та часто відзначає суттєвий вплив такого досвіду на свою творчість. Людські історії, про які доводилося дізнаватися в процесі журналістської діяльності, дали поштовх до багатьох сюжетних ліній. Доля навіть одного його персонажа може містити кілька подій, що насправді відбулися в долях різних людей.

 
   Події в романах Володимира Лиса відбуваються переважно в ХХ ст., іноді торкаючись і ХХІ. Персонажі – зазвичай волиняни, найчастіше – мешканці села Загоряни, в якому народився автор, але охоплює й міста Луцьк та Київ. Можна зазначити, що описи сільського життя вдаються письменнику краще, насиченіше, хоч це й призводить до замикання текстів у рамках традиційної «народницької» лінії в українській літературі. Деякі критики вважають, що спроби вийти за межі цих рамок видаються дещо незграбними: введення містики в цілком реалістичні описи  виглядає штучним нашаруванням, а зміна локації з сільської на міську не додає відчуття справжності «декорацій».

 

   Його твори сповнені відчайдушних вчинків, дивовижних збігів, знахідок, розчарувань. На тлі реалістичного зображення сільських буднів, свят, військових дій, схеми таких нерівних стосунків виглядають дивно. Проте у творчості Лиса дивують не самі факти, що лягли в основу сюжету, а способи їх подачі.

 
   Попри схематичність і деяку шаблонність характерів персонажів Володимир Лис – все ж таки майстер зраджувати горизонт читацьких очікувань. Інколи це відбувається частіше, ніж потрібно за внутрішньою логікою тексту. Цей прийом доволі прозоро застосовується в кожному з творів письменника: несподіваний порятунок на межі наближення смерті, мрії про жінку з обкладинки – її поява в глухому селищі, прояви щирої любові – підступні вчинки, раптова поява справжніх батьків у житті сироти…

   Цікаво, що у процесі гри з горизонтами читацьких очікувань різкі зміни стосуються лише подій, але ніколи – характерів персонажів. Смислові центри творів лишаються стабільними й базуються на традиційних цінностях (родина, любов, взаємодопомога, добро). Володимир Лис наголошував на тому, що уникає повчального тону в художній літературі, але в той же час в персонажах можна виокремити чіткі моральні установки, які вони транслюють саме в діях і ніколи – на словах.

   У текстах Лиса часто відбувається переривання подій одного розділу й переключення в іншому розділі на зовсім інший час/людей/місце. На мою думку, найкраще цей прийом застосовано в «Столітті Якова»: ретроспективні зупинки, коли герой згадує різні проміжки свого життя, – вчасні й доречні. Кожен з таких епізодів повніше розкриває образ Якова й картину його часу – ХХ століття. Натомість у «Соло для Соломії» таких ретроспекцій немає, події розгортаються хронологічно, а спогади, що виникають час від часу у героїні, прямо впливають на її подальші дії.

   Динамічність розгортання сюжетів, чіткі описи дій без надмірного психологізму роблять майже всі твори Лиса потенційно добре відтворюваними в кінематографі. Гармонійна композиція й чітка структура – це гарні передумови для перетворення тексту на кіносценарій. 

 

   Нещодавня екранізація «Століття Якова», на думку Лиса, все ж таки багато втратила і виявилась, зрештою, дуже спрощеною версією його книги. Створювати сценарій фільму мала спершу Наталка Ворожбит, а став інший відомий український письменник Андрій Кокотюха. Перед початком зйомок він навіть запевняв Лиса в тому, що «йтиме строго за текстом», та, як відзначає автор, цього не сталося. Володимир Лис вважає, що фільм знято всього лише «за мотивами» його книги. Хоча Володимиру Лису загалом сподобалася гра виконавців ролі Якова – Станіслава Боклана й Романа Луцького, письменник підсумовує, що у фільмі, на жаль, втрачено колорит, притаманний роману, і цікавою ця кінематографічна робота буде переважно для тих, хто не знайомий з оригінальним текстом.