Нотатки Книжника

  Коли в людини є народ, тоді вона вже людина Л. Костенко 19 березня 2025 року - 95 років виповнюється Ліні Василівні Костенко - українській поетесі-шістдесятниці, письменниці, дисидентці, лауреатці Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»), премії Антоновичів (1989 за збірку «Сад нетанучих скульптур»), Ордену Почесного легіону Франції (2022).  Ліну Василівну не без перебільшення називають «совістю української нації». У 2015 році малу планету Сонячної системи № 290127 названо Лінакостенко. Сьогодні, коли ворог шматує нашу землю, а українці масово творять подвиги любові, мужності та жертовності, коли маємо докласти всіх зусиль, аби вистояти й перемогти, її натхненне Слово – то зброя на варті майбутнього України. Ліна Костенко стала третьою українкою, яка здобула високе звання кавалера Ордена Почесного легіону -  найвищої відзнаки Франції за останні 100 років.  Під час війни така нагорода – найвагоміше визнання м...

 «Не допускай такої мислі, що Бог покаже нам неласку. Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку» Ліна Костенко «Берестечко» Ну ось і закрито останню сторінку роману Марії Матіос «Жінці можна довіряти»… І хоч вона не перевершила для мене «Букову землю» -  пронизливу, глибоку і зухвалу сагу завдовжки у 225 років. Книга має 928 сторінок і читається на одному диханні … І коли ти закінчуєш її читати, то відчуваєш великий сум від того, що тобі треба залишити цей світ, чудово вивчений і переданий письменницею. На всіх книжкових фестах я не втримуюсь і рекомендую людям купувати цей роман, розхвалюючи його з усіх сторін неначе поринаючи тим самим знову в життя його героїв. І все ж повернемось до роману «Жінці можна довіряти». «Не заперечуватиму,  не підтверджуватиму і не виправдовуватимусь, якщо чимало нині сущих,  читаючи і домислюючи,  утратять сон і спокій –  бо впізнаватимуть у цій книжці себе та інших…» звертається авторка до читачів на початку цієї...

  Сію тобі в очі, Сію проти ночі. Буде тобі, враже, Так, як відьма скаже. Людмила Горова в перші місяці повномасштабного вторгнення пише вірш «Сію тобі в очі…», який майже миттєво стає піснею й багатьма сприймається як справжнє ворожіння й закляття, що неодмінно впливає на перебіг російсько-української війни. Священні символи, обереги, звертання до прадавньої сили – і водночас чітке усвідомлення, що будь-яку перемогу в цьому світі маємо здобути власними руками й власними силами. Усе це зав’язане в такий вузол, що годі й роз’єднати. Те саме й лялькою-мотанкою, що її створюють як знані майстрині, так і малі діти, вкладаючи власне прагнення до Перемоги, бажання виплекати оберіг, що захищатиме.. Кажуть мотанка наділена силою захищати людину. Кажуть, особливої особливої могутності вона набуває за критичних обставин. Кажуть… «Мотанка» — це «дівчача» збірка короткої прози в жанрі фантастики від українських письменниць про жіночий досвід проживання війни та неймовірні сили, які проявляють...

   «Лікування поезією – мій улюблений рецепт»   Оксана Стоміна Оксана Стоміна – маріупольська поетеса, письменниця та активістка, засновниця ГО “Паперові сходи”, авторка багатьох літературних, соціальних та благодійних проектів. Лауреатка літературної премії ім. Юрія Каплана, лауреатка літературної премії «Слов'янські традиції», переможниця та фіналістка кількох літературних конкурсів. 2014 рік став для неї поштовхом для написання книжок.  «Для багатьох цей рік став поштовхом говорити. Не тільки про наші втрати та страхи, а й по-новому осмислювати нашу історію, політику, культуру, літературу. Стався справжній бум творчості, в Маріуполі також. У 2017-му ми разом з різними українськими письменниками видали збірку «По живому. Навколовоєнні щоденники» – есе, вірші, розповіді письменників та поетів з Донеччини, Луганщини та Криму», - згадує Оксана. А потім був проєкт – дитяча книжка-розмальовка  « Подорож з Маріком »  – про цікавинки рідного Маріуполя, вийшла к...

  Тамара Анатоліївна Дуда, псевдонім Тамара Горіха Зерня - українська письменниця, перекладачка та волонтерка. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року за роман «Доця» (2019), який відзначено як книгу року BBC .  Тамара Горіха Зерня – авторка, чиє ім'я вже знайоме багатьом поціновувачам сучасної української літератури. Вона сміливо торкається найпотаємніших глибин людської душі, створюючи тексти, що залишають слід. «Коли ти пишеш книгу, особливо першу, немає жодної гарантії, що хтось її захоче прочитати. І весь час, коли ти працюєш над книгою, ти працюєш в повітря, не розраховуєш на ніяку віддачу. Ти її дописуєш тільки тому, що маєш відповідальність перед своїми героями, перед цією історією, перед собою, тому що не можливо було її не написати. Я зробила такий висновок, що я пишу для себе, для своїх героїв, для внутрішніх потреб скажімо і дуже розраховую і хочу, щоб це сподобалось людям» «Спостерігати за людьми – це моя робота, хобі та пристрасть...