Поезія і війна: Оксана Стоміна «Лірика маріупольських бомбосховищ»

  «Лікування поезією – мій улюблений рецепт» 

Оксана Стоміна

Оксана Стоміна – маріупольська поетеса, письменниця та активістка, засновниця ГО “Паперові сходи”, авторка багатьох літературних, соціальних та благодійних проектів. Лауреатка літературної премії ім. Юрія Каплана, лауреатка літературної премії «Слов'янські традиції», переможниця та фіналістка кількох літературних конкурсів.

2014 рік став для неї поштовхом для написання книжок. 

«Для багатьох цей рік став поштовхом говорити. Не тільки про наші втрати та страхи, а й по-новому осмислювати нашу історію, політику, культуру, літературу. Стався справжній бум творчості, в Маріуполі також. У 2017-му ми разом з різними українськими письменниками видали збірку «По живому. Навколовоєнні щоденники» – есе, вірші, розповіді письменників та поетів з Донеччини, Луганщини та Криму», - згадує Оксана.

А потім був проєкт – дитяча книжка-розмальовка «Подорож з Маріком» – про цікавинки рідного Маріуполя, вийшла книжка для дітей «Дивовижна подорож з Маріком і Марічкою. Веселий путівник Україною».

Детальніше можна дізнатись тут  «Вірші – це мої ліки та терапія» 

В Італії вийшла збірка її віршів “Lettere non spedite” (Невідправлені листи), яку вона презентувала в березні 2024 року в 10 містах Італії. Це двомовне видання, італійський переклад віршів зробила Марина Соріна, яка супроводжувала пані Оксану на всіх зустрічах в Італії та декламувала її вірші італійською.

Детальніше тут 

Я особисто познайомилась з пані Оксаною на презентації поетичної збірки «Римова війна: антологія воєнної лірики» в січні 2024 року від видавництва «Саміт-книга», до якої увійшло багато віршів, написаних в окопах на передовій. Саме в цій збірці є поезія Оксани, яку вона читала на презентації. На цій зустрічі я дізналась про те, що чоловік Оксани знаходиться в полоні з травня 2022 року, з надто туманною інформацією щодо місця його перебування. Мене дуже «зачепили» вірші, які вона читала  про Маріуполь, про чоловіка, любов, і віру в те, що Діма обов’язково повернеться.

Хочете дізнатись більше? Читайте тут

І от 24 лютого 2025 року, в день річниці повномасшабного вторгнення росії в Україну, я потрапила до Книгарні Є, і раптом на поличці зі збірками поезій  побачила першу окрему збірку Оксани Стоміної «Лірика маріупольських бомбосховищ», видану за підтримки видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Збірка вміщує 65 віршів та фото Маріуполя перших днів лютого 2022 року…

Передмову до збірки написав український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка -  Іван Малкович. 

«Свої вірші і тексти про війну Оксана Стоміна називає репортажними. Більшість з них присвячена подіям в оточеному Маріуполі, ще частина – це невідправлені віршовані листи до чоловіка…

2014 року під час першої окупації вона на місяць виїхала з рідного Маріуполя, а тоді знову повернулась, щоб духовно охороняти місто, і навіть у 2022 -му свідомо залишалась там, доки місто намагалось чинити опір…

Душа Оксанина – віддавна українська. А куди душа, туди й мова. Звісно, з мовою трохи складніше – у її віршах іноді трапляються дивні новотвори й звороти, притаманні людям, які лише опановують українську, але з часом це вивітриться. Однак ніколи не вивітриться з її чистої і щирої поезії висока нота безмежної любові, страждання та невичерпної надії, притаманної справжнім поетам» 

Я гортала книгу, зі сльозами на очах роздивлялась фото, читала вірші і розуміла, що ця книга повинна бути у мене особисто, тому що це саме та поезія, яка розкриває переживання кожного з нас під ці страшні роки війни, де б ми не були. І ці наші переживання і спогади повинні запам’ятатись і передаватись наступним поколінням, в пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, і з вірою в те, що всі полонені українці обов’язково повернуться додому, до своїх рідних і коханих… 

« І пам’ять, якої стане

 На сім поколінь вперед…» О. Стоміна «Виходять живі»

Авторка пише вірші від імені дорослих і від імені дітей, присвячує їх коханому чоловікові (віршовані листи в полон), матерям загиблих героїв, медикам, які дарують друге життя захисникам, подрузі й письменниці Вікторії Амеліній, поету Максиму Кривцову, Дані Денисевичу, який загинув під Бахмутом, йому був 21 рік, він вчився на режисера і мріяв знімати кіно…

Декілька віршів для ознайомлення…

Кача

Загиблим у власних оселях присвячується

З похмурого неба потроху сочиться ранок.
         На тлі будинку навпроти – велика рана.
         І просто крізь неї сюди потрапляє сонце.
         І я безпорадно дивлюся жахливий сон цей,
         І не можу повірити в те, що очі бачать –
         Над домом навпроти розпачливо «пливе кача»…

Будинку навпроти поцілили просто в груди.
         Іще нещодавно тут просто мешкали люди,
         Напрочуд живі та звичайні, щасливі наче.
         Отож, забирайся, не край мого серця каче!
         Тут мешкали люди, не в чому не винні, тому
         Залиш їхнім душам літати над їхнім домом!
         І не затуляй-но їм неба, зрадлива птахо!
         Запізно тримати крила над їхнім дахом!.

Березень 2022, Маріуполь

Що відбувається

-        Мамо, скажи мені правду! Я маю знати.

Що відбувається, мамо?

-        Гримлять гармати.

-        Мамо, гармати стріляють сюди без упину.

Вбили сусідку з сусідом.

-        Я бачила, сину- Мамо, а ті, що стріляють, - звичайні люди?

Як це можливо?

-        Ти ж бачиш, можливо, любий.

-        Мамо, але ж вони гатять щодня і щоночі!

Смерті моєї хочуть?

-        Напевно хочуть.

-        Але навіщо вони нам приносять горе?

Може, ці люди – хворі?

-        Звичайно, хворі.

-        Мамо, давайте вдавати, що це – не з нами!

Я ж не загину сьогодні, скажи?!

-        Не знаю.

 

Там, де ти є

Листи в полон

Там, де ти є, весна не прийшла і досі.

Там, де ти є, приходить хіба що досвід,

Ламані рими, не дуже охайна проза,

Іноді безпорадність в великих дозах,

Ночі короткі, а ранок завжди похмурий.

Там, де ти є, мало сонця й високі мури…

 

Але дещо велике й цінне,

Здатне здолати відстань й ламати стіни –

Честь. І любов. І надія. І гідність. Все це

Відняти у тебе можливо хіба що з серцем.

17.05.2023, 366-й день полону

Я вибрала ці три вірша, бо так відчула… Але хочу сказати, що кожен з 65 віршів вартий на увагу, і не залишає байдужим…

Збірка «Римова війна: антологія воєнної лірики» є в бібліотеках, а нову збірку «Лірика маріупольських бомбосховищ» можна купити в книгарнях, у т.ч. онлайн, і за сучасними мірками досить демократична ціна. 

Тож, дуже раджу прочитати цю невеличку за об’ємом збірку але такою великою і значущою за змістом.