«Поетичне світло Катерини Флекман: її поезія – рефлексія на події, що відбуваються навколо»

Війна змінює мене. Щодня тренує, як найвибагливіший тренер у світі. 

Змушує виходити за рамки старих уявлень про себе і шукати справжні сенси.

Катерина Флекман  

Катерина Флекман – поетка, психологиня, журналістка.  

Я познайомилась з нею в той важкий для мене час, коли виїхала з окупації Херсона до Києва в серпні 2022 року. Ми, херсонці, які тимчасово опинились в Києві, зібрались на чергову зустріч в PR-bar на вул. Сагайдачного 29 жовтня. Модераторкою цієї зустрічі була херсонська поетка Альона Мовчан. Ми слухали поезію і пісні у виконанні наших талановитих херсонців, пили чай, каву зі смаколиками, спілкувались. І тут до слова запросили Катерину з презентацією її першої поетичної збірки «Прокидаєшся ранком, годуєш кішку…», відсоток від продажу якої йшов на потреби ЗСУ. Звісно, що я не змогла її не придбати. А вірші, які звучали у виконанні авторки глибоко запали в душу і торкнулись приємно серця. Спитаєте чому? А тому, що кожен вірш – рефлексія на ті події, які оточують нас щоденно. Саме ця книга стала, на той час, для мене терапією, підтримкою. Щодня я читала новий вірш, який діяв як заспокійливе, ділилась із друзями в мережі. 

Вважаю, що наше знайомство було недаремним. Ми зустрічаємося на різних книжкових фестивалях, які відбуваються в Києві, спілкуємось під час тривог  в соціальних мережах, тому що знаємо - в цей час Катя думає про кожного з нас. І у неї народжується новий вірш, вона анотує його в телефоні. А потім вийде нова поетична збірка її особистих стосунків з війною. Це такий собі поетичний щоденник про нас з вами і про наших славетних і непереможних воїнів ЗСУ.  

Катерина родом із Хмельницька, там закінчила гімназію №1. Потім був Київ.

Перша поетична збірка «Прокидаєшся ранком, годуєш кішку. Хроніки особистих стосунків з війною» вийшла наприкінці 2022 року у видавництві «Саміт-книга».У січні 2023 року вона презентувала її в рідному місті. Презентація відбулась в Хмельницькій Центральній публічній бібліотеці, в якій колись вона була читачкою. 

У вересні 2023 року вийшла вже друга збірка - «Світло живе не в дротах. Хроніки особистих стосунків з війною» в тому ж видавництві. І була презентована на книжковому KyivBookFest  в ТРЦ «Городок» в Києві, який відбувався з 8 по 9 вересня. 

Наприкінці 2023 року Катерина як психологиня та мотиваційна тренерка, вирішила підтримати жінок в цей важкий час і видати книгу практик для відновлення фізичного, психічного і ментального здоров’я.  назвала її – «Ти вивезеш. Інструкція любові до себе».
У зверненні до читачок «Привіт, незламна супергеройка!» вона говорить про те, що… «Наш  особистий ресурс – не безмежний. Він вичерпується. А без нього жити досить складно, хоча і можливо. Наш ресурс має властивість відновлюватись. Його можна повернути і примножити., та це вимагає найпростішого і найскладнішого кроку одночасно – УВІМКНУТИ ЛЮБОВ ДО СЕБЕ. Точніше двох кроків – спочатку знайти тумблер, який вмикає її всередині, а потім – перевести у необхідне положення. Саме цим ми і будемо займатись на сторінках цієї книги. Отже, пристебни пасок безпеки або викинь його геть – ми починаємо!».

«Прокидаєшся ранком, годуєш кішку. Хроніки особистих стосунків з війною»

Історія написання збірки.. 

Авторка у поетичний спосіб вирішила підтримати своїх друзів та й взагалі користувачів соціальних мереж. Однойменний збірці вірш написано після першої масованої ракетної атаки 25 червня 2022 року. Він дуже припав до душі читачам у мережі, знайшов серйозний відгук, тому є флагманським до всієї збірки. 

Вірші, які увійшли до книжки, охоплюють період з березня по червень 2022 року. Катерина  називає її «наївною», каже, що тоді нам всім здавалося, що от-от перемога настане, проте тепер ми розуміємо, що знадобиться більше часу і зусиль. Те, що увійшло до видання, йменує хроніками життя в коридорі під звуки ППО, адже мешкає в Києві.  
«Війна намагається розірвати нашу країну на шматки, але ми, українці, - не раби і не жертви, ми - воїни. Ми переживемо, переможемо і продовжимо піклуватись  про свою країну. І один про одного. Ця книга - мій спосіб висловити гордістьтим, що я - українка. Мої вірші - про нас із вами. І про наші непереможні Збройні Сили України» - говорить Катерина. 

А у присвяті до збірки напише: «З безмежною вдячністю та безперечною вірою в ЗСУ».

Побудована книжка так, що на розвороті зліва розміщується вірш, а праворуч - замальовка-есе про те, що саме спонукало написати саме цього вірша, його предісторія. Це своєрідний особистий щоденник в поетичній формі... 

 

Прокидаєшся ранком, годуєш кішку.  

А сусід випускає шістдесят ракет.  

Читаєш новини,  

прибираєш ліжко.  

Цей ранок – це твій лотерейний білет. 

Та в небі працюють крилаті боги.  

Зупиняють смертельні, ракетні дощі.  

І коли десь протяжно співають тривоги,  

наші боги тримають щити і мечі!  

Просинаєшся ранком, годуєш кішку.  

А сусід випускає шістдесят ракет…  

І ти дякуєш тим, хто цим ранком не в ліжку,  

а дарує тобі лотерейний білет… 

26 червня 2023 року Катерина Флекман презентувала свою збірку у дискусійному клубі «Першоджерело». Разом із ведучими цього проєкту  Олексієм Якубіним та Олександрою Решмеділовою презентували збірку «Прокидаєшся ранком, годуєш кішку», говорили про книги, творчість, книжкові фести, Катерина читача вірші. 

Більше можна дізнатися, переглянувши відео Цикл Вірші у Війну. Флекман - програма “Першоджерело” 

«Світло живе не в дротах. Хроніки особистих стосунків з війною»  

Друга книжка, в якій зібрані події широкомасштабної російсько-української  війни у рядках віршів та есе. Катерина пише про нашу реальність воєнного часу  як жінка, що проживає цю вирішальну битву разом з людьми, яких безмежно поважає і цінує.  
Краще за авторку ніхто не скаже про свою збірку: «Ми - українці стали відкритими для всього світу, один для одного, навіть для самих себе. Ми змінюємось щодня під вогнем атак. Ми повертаємо собі потужну силу, кожною клітиною відчуваючи потребу захистити свій вибір бути вільними. Ця книжка про нашу з вами незламність. Любов. Біль. Жах війни. Силу людей. Шлях до перемоги. Величезну відповідальність і нагороду бути українцями».

Ніжність втілена у слова  

Цей комплект листівок із віршами про кохання, виданий до книжкового фесту  на Почайній – Kyivbookfest 5-8 вересня 2024 року. 

Ніжність мене огортає до кінчиків нігтів.   
Ллється по венах.  
Між ребрами стукає ритм.  
Ніжність сьогодні має найцінніше намисто.  
Ніжність безмежна так щемко і сильно болить.  
Подумки ніжністю  міцно тебе огортаю.  
Будую із ніжності непереможно броню.  
Ніжність в лшюбові до тебе невпинно шукаю.  
В ніжності силу і віру тобі віддаю.  
Ніжність мене огортає до кінчиків нігтів.  
Ллється по венах.  
Між ребрами стукає ритм.  
Ніжність, яка поміж ребрами щемко болить.  

 ЇЇ вірші про кохання, та ще й в особистому виконанні - це щось неймовірно ніжне і красиве. Ви можете впевнитись у цьому переглянувши це невеличке відео.  

Відьма закохана в білого мага  

А цей вірш не увійшов у представлені збірки тому, що був написаний у жовтні 2024 року.  Але він пронизав мене наскрізь. Чому? Думаю ви самі собі відповісте на це питання.

Скляні люди.  
З напівпрозорими хребтами,  
сточені сигналами тривоги.   
Протрузії ментальні,   
невиліковні  
світяться на рентгенах  
дірками.   
Поранення наші, як тріщини на порцеляні,   
не склеїти позолотою.   
У Японії кажуть дієві є методи,   
та ми країна трьохсотих.  
Наші двохсоті під прапорами.  
Там, де мала рости пшениця.   
Зернами нас убивають.  
Ланами.   
Або намагаються вбити.   
Ми ж, як плющі, чіпляємось   
нігтями  
за цеглу засмаглих уламків.  
Ми, як нитки, цілуємось душами.  
До крові.   
І до останку.   
Цегла крихка.  
Поцілунки тривожні.   
Нігті фарбовані пилом.   
Ми, як плющі, у країні трьохсотих.  
Слідкуємо за могилами.  
Люди скляні.  
Порцелянові люди.   
З вбудованими рентгенами.   
Ми, як плющі.   
Як зерна пророщені.  
Чергою йдемо на небо.  
27.10.24  

Її збірки користуються попитомтом тому, що дійсно варті уваги. Катерина привернула увагу до поезії навіть тих, хто раніше не цікавився цим жанром літератури.  

«Хочу подякувати вам за те, що відкрили для мене новий жанр в літературі - поезія. Раніше я на нього не звертав уваги і тепер розумію, що дарма. Це також досить цікавий жанр. Про деякі події мабуть, все таки, краще розповісти через лірику, ніж через прозу».. Із коментарів на YouTube каналі.  

Наразі Катерина формує свою третю збірку. Назву і вихід її до читача вона тримає в таємниці. Тож, набираємось терпіння і чекаємо у передчутті зустрічі з прекрасним.  

Світло живе не в дротах, а в таких людях як Катерина Флекман. Вона своєю енергетикою, енергійністю, творчістю, посмішкою допомагає підтримувати рівновагу в такий важкий для українців час.